Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1943 №02 Сторінка 4

Журнал Перець 1943 №02 Сторінка 4. НЕБЕЗПЕЧНА РИБА Малюнок Л. Бродзти. Л * Ий про ?Са(?у.ц віїлісіш СОсГс фашистського генерала МИСЛИВСЬКА ПРИГОДА Малюнок Ю. Ганфа. Гер Глюппе, ви любите фаршировану щуку? Тільки не з Дніпра. Вчора в одній з дніпровських щук був зафарширований монокль полковника фон Хапена. РАХУНОК Добрі люди кінець скорий Гітлеру предсказують. Та я й сам трохи у політиці розбираюсь. Значить скоро повернусь я у своє село, почну відбудовувать усе, що ворог зруйнував. А наша Державна Комісія пред’явить на все німцям щот. Ну, то оце я й вирішив сісти та й списати все. що вони і мені, гаспиди, наробили. Проситиму, щоб до того Державного щоту прилучили і мій рахунок. 1. Хай сплатять мені, сучі душі, за попсовані вила, які поламав я, коли садовив на них диверсантів-парашутистів, що в нашому селі приземлялись. Були ж такі ловкі тройчаки... Гострі. Не вила, а шило. Я з ними снопи накидав до молотарки. Гадаю, що карбованців з тридцять за них можна стягти. 2. І за ті щепи у саду, на яких партизанський загін повісив карателів, що село наше палили. Сімнадцять щеп геть резчах-нулись, не витримали такої нагрузки. А це діло не шутєйне. Кожна щепа два мішки яблук давала. Та й родили б вони ще років тридцять. От і порахуйте. Коли, скажімо, по сто карбованців на мішок узять, то й то вийде щось більше. А я так думаю, що по сто карбованців це дуже дешево. З якої речі? Яка ціна на базарі стоятиме по тій хай і платять. З І за очистку криниці. Упав туди німецький Бий, Карпо, переднього, бо втече... Ціпок у руни, за плече торбину, Окраєць хліба про голодну днину, Кисета взяв, утіху самосад, На всяк випадок в'язочку гранат. Отак надвечір лагодився з дому У дальню путь, дорогу невідому Пастух колгоспний, мрійник і жартун, Петро на ймення, прізвищем Кавун. У нього діло, правда, н невелике Дістань живого, мовили, «язика», Добудеш німця скоро приставляй. Та не вбивай, дивися, не вбивай. Вклонився партизанському загону, Потиснув командирові ДОЛОНЮ; Та приведу вже, каже, приведу Та не уб’ю вже якось, не уб’ю... І там, де сіл задимлені руїни, Верба похилена, обпалене калина, Петро побачив (до землі приник): Іде чужинець. Що за чоловік? Увесь у пір’ї, вкритий остюками, І ледве-ледве клигає ногами. Прямує садом, садом та до нруч І сала бодню тягне обіруч. Зіпхнув із кручі злодій покотився, Аж біля річки миттю опинився. Петро до нього: та невже помер? Ну от розшукуй другого тепер!.. Забрав папери і листи, і зброю І вже пішов неквапною ходою, Аж той злодюга очі розтуля і дивиться, як злякане теля. ДОПИТАВСЯ Де тут у вас партизани? запитує старший німецької автоколони українського колгоспника. А хто його, пане, знає, відповідає він. Десь там, мабуть, у лісі... А ліс де? Як же його пояснити?. Ото їдьте собі просто дорогою, а ген за селом буде річка й місток. От. Коли ви, значить, підорветесь на цьому містку, то добре, а коли ні, так відразу й попадете у партизанське оточення. Уже навчився дещо розмовляти Оддай, говорить, зброю, ми ж солдати. Пусти мене до унзер генерал, А то, говорить, я навік пропав. До генерала? Діло підходяще! Ото б язик! Нема у світі краще! Петро подумав. Вголос же спитав: А де він буде, унзер генерал? Та де ж, у школі. В школі спочиває... Прийшли, спинились. Вечір наступає. Уже, здається, й діяти пора. Чи хочеш помирати, німчура? Якщо не хочеш, я тебе, солдате, На генерала мушу обміняти, Сказав Кавун, У ділі помагай! А не поможеш куля. Вибирай. ...Гукнув слуга своєму генералу: Стрічайте, гер, несу пиріг і сало! Ураз почув, ступає на поріг, А тут Кавун за східцями заліг. Та як націлить в нього автомата. Та як підніме у руці гранату Так генерал чогось аж побілів І не знайшов для відповіді слів. Тоді Петро тримав військову раду Кому вперед іти, кому позаду: Попереду, як личить, генерал, За ним слуга, бодай би він пропав. А…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"