Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1943 №20-21 Сторінка 3

Журнал Перець 1943 №20-21 Сторінка 3. Малюнок С. Самума. ТАРАС БУЛЬБА Хто тут серед вас єсть музиканти чи артисти? гукнув майор Обергард. Люди мовчали. Вони були стомлені, ледве тримали в руках заступи й кайла. Я, озвався один актор, якого німці разом з іншими людьми погнали рити окопи близько Полтави. Що ти вмієш? Читати вмію. Я читець-декламатор. Гут! Що знаєш читати? Шіллера, Гейне... К чорту Гейне! Пушкіна, Гоголя... Що Гоголя? Різдвяну ніч. К чорту Різдвяну ніч! Це мені нагадує руський зима. Тараса Бульбу... Бульба? Вас іст дас Бульба? Той козак, що бив поляків. А-а, поляків. Гут! Поляків можна. Читай, розважай їх Актор видерся на якусь тачку, щоб більше людей почули його виступ. Сходьтеся, люди, до мене! З дозволу панів німців, я читатиму вам «Тараса Бульбу». Та люди сходились неохоче. Актор почав читати: «Тарас Бульба», повість Миколи Васильовича Гоголя, розділ дванадцятий. ...«Об’явився слід Тарасів. Сто двадцять тисяч козацького війська стало на кордонах України. Піднялася вся нація, весь народ, бо вже ке стало терпіння. Пішли всі як один на святий бій за права свої, за волю»... Люди насторожились. «Мститься чорно козацтво за землю свою, стоптану ворогом, за церкви спалені, за наругу над вірою православною, звичаями прадідівськими. Веде ту силу козацьку сам Остряниця, з ним старий Гуня. Вісім полковників очолюють дванадцятитисячні полки. Одне за одним звільняються міста і села українські. Вже майорять козацькі хоругви над Харковом і Змійовом, Охтиркою і Лебедином, Сумами і Донбасом... А на допомогу війську, продовжував читати актор, -підіймаються люди в Чигирині і в Переяславі, в Батурині і в Чернігові. Незабаром прийде сюди лицарство козацьке і нас звільнить від цього лиха і неволі... Зустрічайте їх, люди, піднімайте кайла ваші, лопати». І змучені люди підняли кайла й лопати. «Бийте проклятих німців!» Не встиг майор Обергард схопитись за кобуру, як упав з розсі ченою головою. Юрій МОКРІЄВ. Ой, устань, Харко, устань, батько... (З народної пісні про запо-ріжського отамана Харка). Же ж 5 * «9 * « ж ь С ХАРКО. За Січ-матір! За Україну! Записую вас, лицарі, до свого Харківського куреня... Одного погожого літнього дня на леваду за селом забрів німецький солдат Руді Драп-ман. В руці у солдата була лопата, під пахвою березовий хрест з дощечкою. За кущем лози Руді відміряв три кроки в довжину, один в ширину, потім перехрестився, плюнув у долоні і заходився копати. Отут і поховаємо тебе, Руді, бубонів собі під ніс солдат, отут і поховаємо, небораку. За тисячу сімсот два кілометри від рідного дому, на цій клятій Україні. Нагорнемо могилку, поставимо хрест і... бувай здоровий, Руді! Спочивай, сердега, спочивай! Руді не помітив, як на стежці із села з'явився його вірний…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"