Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1945 №15-16 Сторінка 11

Перець 1945 №15-16 Сторінка 11. Ілюстрації В. Глнвенка. о за урочисте, коли хоче II II II ке п ороку «Відкриття полю-птицю, а Власне кажучи вання» буває двічі: 1-го серпня на 1-го листопада на звіра, але якось уже так утрадиційнилося, те, свято серед мисливців уважається перше відкриття, коли після довгої перерви у вас у руках знову улюблена вами рушниця і ви знову маєте змогу не тільки, сказать би, поповнити свої продовольчі ресурси, не тільки допомогти державі в м’ясозаготівлях, а й задовольнити себе, як природознавця, природофіла й спортсмена. Полювання, як бачите, не якась там легковажна дурничка, не дрібничка, а дуже й дуже поважана справа, особливо для таких громадян, як ми з вами... II Відкриття... Скільки турбот, хвилювань, нервозності, доки все в тебе в порядку: і рушниця, і набої, і одежа, і рюкзак, і стопка, все, полювання... А куди їхати?! А з ким їхати?! одне слово, ю потрібно для серйозного, добутливого п зможете вирішити, вам кажуть: озерах, качки тієї, Куди їхати?! Ну, як ви так одразу куди їхати, коли сьогодні Біля Борисполя, на ну, як хмари! Повірите, як випливуть, ну, як тої ряски! Одне одного просто давлять. Оце вчора приїздила звідтам молодиця, так казала, о її свекрові кум його казав, що кумова бачила, як тую кач- II II обмаль! Та там з II баба чула од свахи, що та сама коноплі мочила, що нема куди через ку коноплини ткнути! Поїдемо, га?! Поїдемо! Тільки в мене набоїв А навіщо вам багато набоїв? одного набою торік по 24 качки били. П’ять набоїв сто двадцять штук. Самий крижень, майте на увазі. Важка птиця: більше як сто двадцять штук не піднесете! Завтра ви почуєте: Куди на відкриття? Думаю до Борисполя. До Борисполя? Чого?! Хіба на сухому качки плавають?! Як «на сухому»? Та там же озера повисихали! Та там за весну й за літо ніхто навіть і не чув, щоб хоч одна закахкала. Ранньої весни прилетіло було туди чималенько табунів, покружились трохи й усі на Носівку! Чули про Носівку?! Чув! Та там з усього Лівобережжя качки навесні позбирались. Стихійне нещастя: няшники всі потолочили. А на луках через гнізда трава не виросла, гніздо на гнізді, траві іе СО- н (Із серії мисливських усмішок) н нема де рости, не знають колгоспники, чим худобу годувати. Ні, коли вже їхати, то тіль ки в Носівку. Ну, поїдемо в Носівку! І ще через день: Драстуйте! Готові до відкриття? Готовий. На Яготин? Ні, на Носівку! Тю! За жабами?! За якими жабами? Та в Носівці самі жаби. Коли щоб з качками бути, так тільки на там вже і хати, Яготин. От качки.... т. д., і т. п. серед лю-іо о пам’ятають: II II II о загадковий тихий озері в їхнім серці одгукується II II II 3 ким їхати? Ах, доле моя! Та хіба ж єсть серед мисливців, дей, що люблять тихі вечори над озерами, чують ніжний шелест очеретів Тихше, тихше, не диши, Нас почують комиші... що крик бугая на болоті бринить в їхніх вухах, як козловське розпроп’яніссіме «ля» в серці тихомрійної блондинки плеск на і трепетними перебоями, що коли під вербою, чи під копицею все вже розказано, і настає на хвильку тиша, обов’язково ту тишу заколише одностайне чарівне: Зоря моя вечірняя, Зійди над водою хіба ж є серед цих людей хоч один, з яким би не можна було поїхати на відкриття полювання?! ...Ну, поїдете ви з Іваном Петровичем... На зеленому килимі, під задумливою вербою, після третьої стопки топитимуться спогади про знаменитого його Гордона, таких…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"