ГУМОР І САТИРА

Перець 1945 №15-16 Сторінка 3

(Байки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1945 / № 15-16 / Сторінка № 3

Перець 1945 №15-16 Сторінка 3 - Байки. 1 ПІСЛЯ ДВАНАДЦЯТОЇ УРОЖАЙ САМ-ТРИ Малюнок А. Бондаровича Він Повар вийшов у залу в своєму халаті і круглій білій шапочці, не був оратором, тому й мовив незграбно офіційно: Громадяни відвідувачі! Сьогодні ми зачиняємо ресторан рівно 11 годині. Так що, будь ласка... Можливо дехто з відвідувачів спочатку образився. Та швидко столика пурхнуло пояснення офіціантки Клави. І всі були задоволені. Розумієте! сказала Клава, у нас сьогодні свій банкет. З армії повернувся перший помічник повара Саша Жмаченко. или відсвяткувати. Так що, будь ласка... Відвідувачі похапливо розплачувались і виходили. Швидко в залі залишились тільки повари, офіціантки, і сім чоловік з оркестру. Зсунули столики, вкрили їх свіжими скатертинками, парадний посуд і почався веселий, гомінкий банкет. Герой подій, дорогий гість, молодий, але старший лейтенант Саша Жмаченко сидів на тому місці, де ще вчора виднілась срібна голова академіка, що святкував своє п’ятидесятиріччя, і слухав схвильовану промову буфетниці Ганни Матвіївни. Дорогий Сашко! Коли до нас у ресторан приходили вечеряти такі, як ти, військові люди, ми згадували, а що там поробляє наш Сашенька, й були дуже уважні до них... Він з німців котлети робив! сказав басом Митя чотирнадцятирічний учень повара. Ганна Матвіївна ніжно погладила Митю по голові і продовжувала: Ми знаємо, що ти добре воював, ми горді, що наш товариш став відомий у своїй частині тим, що поклав багато ворогів... Фаршмак а-ля-Жмаченко! щасливо зареготав старший офіціант. У цей час в ресторан хтось рішуче 'постукав. Швейцар устав з-за столу і пішов до дверей. Промови припинились, усі прислухались до його слів. Та я хіба не розумію, казав швейцар, ми люди свідомі, але виходить, що не можна. Приїжджу людину безумовно жалко, але таке положеніє... Він ще довго топтався коло дверей й щось пояснював, хоча спізнілий відвідувач уже зник у темряві. І вдруге уже був у повному розпалі. Цього разу він швидко повернувся і розгублено повідомив: там два товариші військові просто з вокзалу! Влаштуємо їх у другій залі, вирішила буфетниця, вони нам заважати не будуть, нехай вечеряють. Банкет тривав. Хто ще випивав і закусював, а молодь уже танцювала, переконавши піаніста Борю залишити щільне коло біля дорогого гостя. І лише Клаві довелося знову одягти на чорне лий китель і піти у другий зал. Що замовляєте? спитала вона без особливої люб'язності, капітани перезирнулись. Що для вас легше? сказав один, я бачу, годні якийсь клопіт. Не клопіт, а власний банкет, приїзд товариша святкуємо. От і чудесно! Бажаємо вам повеселитись, а для нас щось полег-е: котлетку чи казанок каші... Ми люди невибагливі. Поки вона накривала на стіл, капітани встигли їй розповісти одну історію з фронтового побуту їхнього друга. Він чудесний парубок І вірний товариш, та є в нього одна хиба чепляється до поварів. Усе не так. Продукти лише псують. І ось одного разу в жорстоку хвилину ворожого нальоту він півгодини мучив повара, пояснюючи, як готувати соус-пікан до відбивних по-київськи. 1 навчив? всміхнулась офіціантка. Ні, зітхнули капітани, на завтра знову у нашого повара підгоріли концентрати... Тепер уже всі танцювали.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"