ГУМОР І САТИРА

Перець 1945 №19-20 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1945 / № 19-20 / Сторінка № 7

Перець 1945 №19-20 Сторінка 7. І ИРЕКТОР І ЙОГО МАТИ Нещодавно довелося мені бути в селі, де народився я, де провів своє раннє дитинство. Зустрівся там із старенькою матір'ю свого товариша тих часів Стецька Майвуса, згадав з нею чимало пригод. Отут, мовляв, нас двох із Стецьком собаки покусали, отут свиней ми пасли, а отам в садку за нарвані нами зелені груші штанці нам спустили і свіжою лозою нагодували досхочу. Словом, розчудесні спомини пречудесного незабутнього дитинства! Нарешті, бабуся розповіла, що її Стецько да-алеко пішов угору і тичкою його не дістанеш: править директором в одній столичній установі. Одне лише кепсько на жодний лист своєї вбогої матері не відповідає, наче й навіки відцурався її. Та й добитися до нього неможливо. Вже й поштою листи йому подавала, і через вірних людей посилала ані чичирк! Більшість поштових листів повернулися «за відсутністю адресата», а вірні люди сповістили, що добитися до Стецька Майвуса ні в усах, ні без вусів аж ніяк неможливо місяцями треба ходити, щоб на прийом до нього попасти. Ну, кажу бабусі, ваше вірне щастя: моліться святій п’ятниці і шкварте мерщій листа Стецькові! То ж хто, як не я, старий товариш, доб'ється до нього? Щоб мене та враз не прийняв, та я йому й вуса обірву ха, ха! Ще й чарочку за ваше здоров’я перехилю з ним, та й надішле він вам і на печене, і на варене. Розповім же я йому, як бідуєте ви самотня... Звісно, зраділа старенька, надряпала листа я за пазуху його, і другого ж дня, як повернувся до столиці, чимдужч в установу до Стецька. Отут то й почалося! Заходжу я до стецькової приймальні сидить за столиком дівчина з отакецькою куделею на голові і захоплено розглядає «Дамські моди». А на моє запитання, як попасти до директора, презирливо чмихнула і, ткнувши пальцем на оголошення в дверях, процідила крізь зуби: Хіба ж вам повилазило? Он дивіться, що сьогодні не пррий-мальний день! і знову впірнула в моди. Ну, кажу, для кого неприймальний, а мене директор і залюбки прийме. Я ж його товариш з дитинства. Ми, кажу, й свиней разом із ним пасли... Хм! Ні свиней, ні жо-одних там товаришів на службі для Степана Кириловича не існує!.. А ви все ж доповіньте йому... І допові-дать мені заборонено, і ви, громадянине, не заважайте мені прррацювати! Бачу «сурйозна» дівчина: з нею каші не звариш. Глянув на оголошення, а там стоїть, що директор приймає лише «по суботах». Ну, що ж, треба повернути голоблі та й чекати суботи. Дочекався, та на прийом людей набилося, як горобців восени на току. Я хтів був шмигонути позачергово, умовляю всіх, що, знацця, я товариш директорів, свиней з ним пас так куди там! Так по-свинськи зі мною пове- лися просто за петельки схопили й відкинули назад. «Ми, кричать, півроку вже ходимо, а ти таки справжньою свинею хочеш проскочити га?!!» Та власне не було чого і в сварку устрявати, бо саме з директорського кабінету вийшов відвідувач, а з ним ота секретарка з куделею на голові, яка. й оголосила: Прррийом закінчився! Директора викликано на дуже спішну надзвичайну нараду. Отож розходитеся мерщій не заважайте мені отут!.. «РОЗЛУКА ТИ, РОЗЛУКА!» Малюнок К. Агніта. РАЙЗООТЕХНІК. Щось у вашої льохи сумні очі. ЗАВ. СВИНОФЕРМИ. Вона відчуває, що розлучаеть ся з вами аж до наступного року. А ВИ НАВЧІТЬСЯ СТРИБАТИ Враз здійнявся галас, шум, гам, рик: Та що ж це таке? Всього трьох прийняв та й спарився, бодай його парило і вдень і вночі!.. Словом спом’янули директора не одним «теплим» словом, поба- жали…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"