Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1945 №19-20 Сторінка 3

Журнал Перець 1945 №19-20 Сторінка 3. ФАТАЛЬНЕ ПОРОСЯ ГОГОЛІВСЬКА ІСТОРІЯ Трапляються випадки, коли лис. Приніс? зустріла у дверях дружина. Приніс! відповів стомлений Білоштан, обережно поставивши щось у куток. Ще обіцяли? Обіцяли, ледве проказав чоловік і впав на ліжко. II Що обіцяли? цікавилась половина, але БІлоштан уже спав. Як трудиться бідолаха вмерти ніколи, зітхнула жінка і помацала мішок... Ким же працював БІлоштан? Скажемо агрономом агрономи образяться, скажемо земле- впорядником знов образа, скажемо... щоб нікого не образити, був він районний працівник середньої руки не туз і не двійка. Мав стосунки з периферією, й периферія ставилася до нього не байдуже. Ще треті півні не співали, як Біло був на ногах. II пган уже їду на район! Давай лантух для пшениці, торбу під овес, діжку на мед... Ну, й кошика на всякий випадок. Буде глибоке обстеження може й яєць де намацаю. Між першою й третьою зробив кілька слу II чаркою Білоштан п них зауважень і зразу ж додав: Я що? Я людина маленька. Я але начальство! Воно... промину, Під вами ходимо, товари заспівали підзвітні. Воно! гримів Білоштан, а сам думав: «Короб!! Як я забув його?!» Білоштан повертався додому. Ніжне похрю-кування поросяти голубило його зморене вухо. Візник щось наспівував. Навколо шелестіли верби. Ввесь цей мирний пейзаж не віщував нічого поганого. Раптом, здіймаючи пилюку, зза обніжка вихопилася автомашина. II II Білоштан, п II ти губляться або засилаються в ін II і, не позначені на адресі пунк- ти. Малюнки К. Заруби. Написав дядько Тарас листа і сказав: я тебе народив... Воно! здрігнув Білоштан і накрив ряденцем кошик з поросям. Воно! Начальство! Не встиг Білоштан озирнутись, як машина зупинилась біля воза. Товариш Білоштан. тут комісія, сказав безвідповідальний працівник відділу, що їхав за поводиря. Комісія націлилась і почала перехресний обстріл: як, що, де, кому, скільки... Білоштан людина місцева відповідав влучно і гостро, всіма силами прагнучи дихати не з себе, а в себе, щоб, боронь боже, не дихнути на начальство самогоном. Підскочимо до ферми, запропонувало начальство. Підскочимо сказав Білоштан, І тої ж хвилини хрюкнуло порося. Обличчя членів комісії витяглись. Шо таке? спитали вони. Це... це я засміявся. Оригінально ви смієтесь! сказала комісія. Порося знов хрюкнуло. А це що? спитало начальство. Це... я чхнув, сказав Білоштан, ховаючи обличчя у картатий носовик. Оригінально ви чхаєте! сказало начальство. Нічого! см;ливо відказав Білоштан. зачхаєте, стра- II II село. повів На попутній кобилі прибув БІлоштан у Приймаючи доповідь своїх підзвітних, він носом: Що пахтить? Природа, товариш БІлоштан. Самі мієте природа вона завжди пахтить. Ні, це не природа у природи запах не такий. Це поросятина смажиться. У шкурці! Позапланове порося! У зведеннях ваших поросятами не пахтить, а на сковороді... Товари душею... Г мо... Перший кілком, другий соколком. Я що? Я людина маленька. Мені однаково, а начальство? Що воно скаже? Ви для нас і начальство! Під вами ж ходимо!.. Порося, рідний брат того, хрюкнуло і погрузилось у кошик. «Яйця за другим разом», подумав БІлоштан. «Ех, шкода, не взяв ще короба». II II розу- II ...я тебе й уб’ю!…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"