Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1945 №19-20 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1945 / № 19-20 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1945 №19-20 Сторінка 2. Малюнок К. Заруби. СЕРЕ ХУДОЖНИКІВ ЕЯКІ Р .УЖИНИ Власно кажучи, це не наші дружини. Це чужі дружини. Так ось про чужих дружин. Розповів мені про це мій добрий знайомий. Ти можеш уявити собі, запитав він мене, як я сумував за своєю подругою на фронті? А які вона листи писала мені! «Приїжджай, мій любий. Мені нічого тепер не треба. Я буду жити в яких хочеш умовах. Ми переборемо з тобою всі труднощі. Приїжджай! Чекаю на тебе, на мого рідного. Ти не впізнаєш мене. Мене тепер не цікавлять ні одяг, ні меблі... Жити і працювати, бути разом з тобою це єдине моє бажання. Твій, твій, твій назавжди ПусІк!» Демобілізувався. Приїхав назавжди до свого Пусіка. Три дні минуло, як у чарівному сні, а на четвертий заводить мій Пусік таку дипло- матичну розмову: І ти згодний жити в такій квартирі? Згодний, відповідаю. На Другому Прибалтійському у нас і таких не було. Вириєш собі ямку і ляжеш на дно відпочи- вати. І без меблів? А які ж там меблі! В годину відпочинку автомат під голову, ось тобі і ліж- ко. А тут чого тобі А буфет? У нас же є, ще треба? Ліжко є... кажу, буфет. як Так то ж, говорить Пусік, буфет з фабрики Боженка, а я хочу модний. Пусік засумував. Сидить на звичайному стільці, ручки під щочки і так задумливо, ніби про себе, говорить: Аркаша, скрипаль, той, що живе на третьому поверсі, придбав собі такий чудовий радіоприймач. І раптом голос Пусіка починає бриніти нержавіючою сталлю. Де хочеш дістань, а щоб радіоприймач найновішої конструкції у мене був! Отут перед моїми очима, щоб стояв! Мені набридло сидіти в кімнаті без радіоприймача і без килимів. Я на тебе чотири роки чекала і дочекалася! Кап. Кап. Кап. Одна сльоза за одною. Я подаю дружині шклянку з водою. Заспокойся, кажу, випий. Не буду, не буду, каже, пити. Ти не бачив, який хрусталь купив наш сусід своїй Лорі? Посварились. Помирились. Знову посварились. Знову помирились. Минув тиждень. А оце сьогодні вранці Чого це ви, Хведоре Івановичу, не дали на виставку жодної картини? Е, голубе, добре вам молодим виставлятись... у вас ніякого авторитету немає, а я свій втратити можу. ЗИМА чора сонце Ще світило, Цвіріньчали горобці. А сьогодні закрутило, Завихнуло та завило, Подались в яри зайці, В стріхи пурхнули синиці, В норах збилися лисиці, Риба вся пішла на дно, -…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"