ГУМОР І САТИРА

Перець 1945 №23-24 Сторінка 13

/ Перець /Журнал перець / Рік 1945 / № 23-24 / Сторінка № 13

Перець 1945 №23-24 Сторінка 13. ОПИТ І ПРАКТИКА ДЄЛО ВЕЛІКОЄ (Оповідання провінціала) «1 УЧОРА КИСІЛЬ, і сьогодні кисіль» АБО «ОЙ, ПРЯЛА ЧИ НЕ ПРЯЛА, ПРОСТІТЬ, ЛЮДИ, ЩО ЗБРЕХАЛА». Драстуйте, драстуйте, доброго здоров’я!... Спасибі їздилося непогано. Ні, уявіть собі, ні мороки з квитками, ні халепи з посадкою. Все чин-чином, як до війни. Сам не сподівався, що так вийде. І в столиці повезло. Добився куди слід і до кого слід. Довелося, правда, одній секретарці підсунути флакон одеколону «Жива вода», а другій коробку пудри «Чарівна крейда»... Атож, нові марки! Останній зойк парфюмерії й косметики?... Купуєте на базарі порожній пахучий флакон з Іноземною етикеткою, наливаєте звичайною водою, обв’язуєте ніжноблакитним бантом і сміливо подаєте секретарці. Закордонний, мовляв, «Коті-екстра», Вам за невтомні труди на ниві... Вона нюхає й тане: «Ах, ах, який ніжний запах!.. Париж!»... І за годину обтяпае вам усе діло... З «Чарівною крейдою» так само: на тому ж базарі купуєте звичайну крейду й шабатурочку з квіточками на кришечці обов’язково з іноземним написом. Що там написано «вакса» чи «мазь від блощиць» байдуже. Аби не нашими літерами... Витрат, як бачите, на п’ятак, а діла на тисячу зробите. Я б, правда, сам не догадався до такої мудрації, спасибі добрі люди в поїзді навчили. Одним словом, як каже Бонавентура з «Ста тисяч» Карпенка-Карого, «Опит і практика велікое дело»... І в театрах столичних був. Дуже інтересно. Бачив та чув і народних, і заслужених. Коли б У нас такі актори грали» так у театрі було б чути, як муха пролетить. А в столиці все навпаки. Там якийсь глядач чудний пішов грипозний. Ні кальцексу, ні мікстур не п’є оперою лікується. На сцені, розумієте, киплять пристрасті, розкривається нещасна любов, одним словом, драма така, що хоч плач, а в залі тільки й чути: чхи та апчхи, кахи та бухи... Сусід справа чхає н яблуко хрумкає. Дама з лисицею, що попереду, витягла з сумочки хустку й трубним гласом носа чистить. Всі совгаються в кріслах, а вони риплять, мов немазані дроги. Куди вже там тобі до «Пікової дами», до задушевних арій і дуетів, коли боїшся, щоб якийнебудь заповзятий театрал не чхнув тобі яа лисину. Ні, кажу собі, мабуть, треба піти в драму, бо в опері чого доброго ще грипом заразишся. Пішов. Квитка купив не в касі. Такої моди в столиці немає. Там на касі завжди написано: «На сьогодні всі квитки продано». А на завтра? питаю. «Й на завтра також» і на післязавтра теж». А біля велікое дело» Малюнки В. Литвиненка. Га? Що таке? Чого не молотимо? Та як же його молотити, коли у нас такий дощ періщить, іцо на стерні качки плавають?! на касі завжди написано: «На сьогодні всі квитки продано». А на - питаю. «Й на завтра також, і на післязавтра теж». А біля каси у куточку в комерсантів у шляпах що хочеш: ложу? Будь ласка!... Амфітеатр? Прошу!.. Партер? 3 дорогою душею!.. Заплати тільки лишшо тридцятку, А переплатиш півсотні сидітимеш барин-барином у першому ряді! Тільки гальорки там не продають, «Ми, кажуть, гальоркою не промишляємо. Цей товар у пацанів он, у скверику, купуйте, нам наша марка дорожча?»... В драмі та ж опера. Не зал для глядачів, а бронхитно-грипозний відділ великої лікарні. Сидів я в третьому ряді і ледве розбирав про віщо там на…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"