Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1945 №23-24 Сторінка 11

Перець 1945 №23-24 Сторінка 11. ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПОШИВ Малюнок О. Сашка. широкий костюм. Кравець. Не турбуйтесь! Я чув, що в 1946 році вас призначать на посаду зав. їдальні Отже, через місяць костюм буде вам якраз. ПІ НОВИЙ РІК (Казка) п дмухаючи на задубілі Дід Мороз зняв рукавицю і розчесав п'ятер-нею широку фронтову бороду. Добре, сказав він мир! Час і мені демобілізуватись. І він полегшено зітхнув та так, що горобці попадали замертво, а шибки вікон заіскрилися новими химерними візерунками. Не буду вихвалятись, додав він, але я теж чимало фриців скапутив. Недарма вони мене генерал-Морозом прозвали. Раптом рожеві морозові ніздрі залоскотали пахощі смаженого гусака, того гусака, що шкварчав на великій сковородці в квартирі завідувача житловим відділом Стецька Очерета. Гусака смажиш. подумав дід Мороз. Ану перевіримо, як ти підготував житлові приміщення до першої післявоєнної зими. І дмухнув дід Мороз низом: засвистів вітер у щілини підлог і дверей. Дмухнув по вікнах: відскочили кватирки, що були без защіпок, розсипались шибки, зліплені з клаптиків скла. Втрете дмухнув дід Мороз по дахах: забряжчала Іржава бляха, засипало снігом горище і загрозливо потріскалась штукатурка на стелях. Зазирнув дід Мороз у вікно одного будиночка. За столом сидів інвалід Вітчизняної війни Іван Денисенко пальці, писав сто першу заяву у житловий відділ з проханням відремонтувати приміщення. ДІд Мороз просунув голову у розбите вікно, щоб краще роздивитись, що пишеться в заяві, а Іван Денисенко як схопить діда за бороду. Ось коли ти мені попався! Ти кого морозиш? Фронтовика? Молись своєму богові, бо тут тобі смерть! Як не трусив дід бородою, як не пирхав, але проти червоноармійської хватки нічого вдіяти не міг. І змолився дід Мороз: Ой, ти гой єси, добрий молодець! пусти мене по добру, по здорову я тобі жуся. А на що ти мені здався? Я можу зробити так, що не мине й як твою квартиру відремонтують. Добре, щу тебе, але коли одури живеш. Побіг дід Мороз до квартири Стецька Очерета. А там вечірка уже в повному розпалі. Гості п'ють, гусаком закусюють, пісні співають. А сам завідувач житловим відділом Очерет патефона накручує. Від-зго- дня, погодився інвалід. відпу- і дня не про- и н ПЕРОМ ПО ПЕРАХ МУЗИКАЛЬНИЙ СЛУХ Дехто поезію порівнює з музикою і має рацію. Байдужий чоловік до ритмів та звуків ніколи не напише путнього вірша. Це з усією пристрастю свого талану ще раз довів поет Іван Цитович у вірші: «Між мудрих вчусь, між юних вчу», надрукованому в газеті «Київська правда» за 9 грудня 1945 р. Він пише там: У смерк радіють скрипок звуки: Попрацювали поиад план... Олюсі голову на руки і чую, як хвилює лан. Безпомилково можна сказати, що поет пн сав цього вірша, якщо не під час весілля, то, мабуть, в час похмілля. І очевидно тоді, як усі «мудрі» вийшли покурити, т. Цитович залишився в оточенні виключно «юних». ТЕХНОЛОГІЯ КРЕСАЛА АБО ПОЧУТТЯ НОВОГО Іван Цинковський, порівнюючи з Гомером, наприклад, то й зовсім ще молодий поет. «Молодий та ранній», як говориться в народній приказці. В нього на диво розвинуте почуття нового, а це найцінніше у наш час для поета. Саме на цю рису, мабуть, і зважив редактор журналу «Україна», надрукувавши в № 2 за І945 рік вірша Ів. Цинковського «Піски», в якому говориться: Ляскоче кресало, воняе У сечі вимочений гніт. І зробили ці товариші справді корисне діло, надрукувавши такі рядки. Кореспонденти, що часто бувають на селах, свідчать, що всі нащадки чумаків тепер зайняті виключно заготовкою гнотів до кресал, згідно інструкції молодого поета Івана Цинковського. Молодець т. Цинковський йому пощасти. ло у двох рядках дати технологію складного І потрібного виробничого процесу. КУДИ БЄЛІНСЬКОМУ!.. Олексій Кундзіч у статті «Людина в природі», надрукованій у «Літературній газеті» від 22 листопада 1945 року, поклав на лопатки не тільки самого себе, а й усіх критиків, які Ось він! зрадів Дід Мороз і хотів був…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"