ГУМОР І САТИРА

Перець 1945 №09 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1945 / № 09 / Сторінка № 3

Перець 1945 №09 Сторінка 3. У СУСІДА ХАТА БІЛА «У сусіда хата біла, Бо війна не зачепила, А у мене нема хати, Бо спалили німці кляті. Прийдуть люди із колгоспу І почнуть роботу сусіда гості грають, хаті вип'ють, поспівають, Так. З неділі навозили Лісу, черепиці, І з колгоспу таки люди Стали гнать світлиці. Я ж рідню Петра й Галину Зустрічаю біля тину...» Так Юхим біля землянки Пісеньку мугика, Коли чує біля тину Хтось в кулак кахика. А за місяць у Юхима Виросло домище. Три світлиці та веранда, А яке горище! Підійшов, аж виконавець «Могорич, Юхиме! Скоро ввійдеш в нову хату З дітками своїми! Жінка спершу аж звихнулась: Крутиться по хаті, Замішає кабанові, А оддасть теляті... Із неділі на згарище Де нема й осоту, Бач, таки всміхнулась доля, А які всі раді. Жінка дякує артілі, А Юхим Радвладі. ОБОВ’ЯЗКОВА УХВАЛА иконроб був непитущий, «Наша група виконробів А це випив рому І тепер збива каміння, Плутає додому. инесла ухвалу: Як скінчим яку будову Випить по бокалу. В темноті помацав двері: «Де та в біса клямка?» Все шукає та буркоче Та губами плямка. Ну, а ми розбиту школу же відбудували І сьогодні, бачиш, вперше Трохи погуляли... Вийшла жінка: «Боже милий!» Руки заломила «Що з тобою? Де набрався? От нечиста сила!» «Не сварись зарані, любко, Дай ступить до хати...» Увійшов, присів до столу І почав казати: Ти прости...» «Гаразд, прощаю. Але більш не пити. Якщо прийдеш ще раз п'яний, Будеш добре битий». «Я і рад, та в нас на черзі Клуб, бібліотека, Банк, театр, лікарня, пошта, Баня та аптека...» Андрій ПАРХОМЕНКО. Діду, хіба нічого не видно, що ви аж пригнулись? Ще не звик до нових вікон, дочко. цю війну багато почув я приємних слів... «Наступ», «котел», «Сталінград», «салют», «капітуляція»... Хіба всі запам’ятаєш. Та найбільш радісне з них Перемога. Це слово вже ніколи не забудеш. Таки дочекалися! Вийшло на наше... Ой, коли б знали ви, як зустріло ту радість наше село! І мітинги, і пісні, і сльози... І танці, і дзвони, і чарка, і... Навіть салют дали. Єй, не брешу... Тільки дізналися про перемогу зібрав я своїх партизанів, і з ЗО наганів, трофейних пістолетів і мислив ських рушниць почали давати залпи. Стріляли, поки всі боєприпаси не зросходували. Ввійшло, значить, життя наше в норму. Знов мирно потекло. У кожного в серці спокій. А, проте, не в кожного. Вірите, соромно сказать: ло всій землі радість у чистій сорочці ходить, а в моєму серці ще злоба зосталась. Мов червяк, точить мене. А все через бабу Палажку, сусідку мою, комар їй в вухо. Сталось це все од кохання. Еге, неравно-душна, бачте, до мене баба Палажка. Ще коли я у парубках ходив, неравнодушна була. Все умовляла, щоб я з нею шлюб брав. А я з подругою її одружився, з Параскою. Ну, і зненавиділа мене Палажка. Така злоба пішла в неї... Оце вже 40 років злобує. Тільки я одружився вона свою хату рр-аз! І до мене потилицею повернула. Фасад у город, а хліви, повітку і всяку там каналізацію мені попід вікна. А в мене ж у палісаднику пасіка. Терпів я те знущання, аж до Вітчизняної війни. Прийшли до нас німці, комар їм у вухо. Вони в село, а ми в ліс, у партизани.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"