Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1945 №09 Сторінка 2

Журнал Перець 1945 №09 Сторінка 2. Малюнок О. Козюренка. ВАЖКЕ ЗАВДАННЯ Раніш ми не виконували план, посилаючись на війну. А тепер на що будемо посилатись? ВЕЧІР Добре ввечері на рейді: тиха пісня дзвенить у повітрі. Плюскочуть хвиль Шепоче вітер... Але до вечора ще далеко. До тиші ще далі. Зараз тут відбувається найнапруженіший момент. У трамвайному тресті він має спеціальну назву: «година-пік». В цей період поточного життя кондуктори викидають угору руки і здаються безквитковим пасажирам. Але хіба можна порівняти мирну трамвайну дійсність з тим, що в недільний день коїться на березі? Усі добре знають військовий термін «фор-сування водного рубежу». А багато з нас і практично проводили в життя цю складну військову операцію. І може багато з героїв форсування Дніпра, Вісли, Прута, Одера стоять на хитких містках пляжної пристані і думають собі: оце дійсно операція. Отут треба мати і відвагу, і силу, і винахідливість... А ще краще мати зайву «десятку», з нею простіше. Відійдіть на кілька кроків і переправляйтесь. Між іншим, є невідома й страшна «бактерія похапливості», ще нерозкрита наукою. Заражений цією бактерією нещасна людина. Вона (людина, звичайно) сама не знає навіщо, чому і куди поспішає. Вона не може не поспішати. II Вона боїться спізнитись. Зрозуміло ще, коли вона не хоче спізнитись в театр, в загс з коханою дівчиною або на поїзд. Але і тут на березі, де все вічне і сонце, і ріка, і хмари, і вітер, і непорядки на пляжі куди ж поспішає бідолаха з бактерією? Та хіба почуєте від людини відповідь. Бідолаха похапливо роздягається. Людина не хоче прогавити жодної хвилини. Вона уже й так од-стала від своїх сусідів, що з восьми годин…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"