ГУМОР І САТИРА

Перець 1945 №03-04 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1945 / № 03-04 / Сторінка № 7

Перець 1945 №03-04 Сторінка 7. ДЕЩО ПРО ДІТЕЙ ЛАВАЛЬ У БЕРХТЕСГАДЕНІ (За Вертінським) ... Отож ви кажете: діти. Мені теж частенько спадало на думку: ну, Шо вони розуміють оті гороб’ята? Гратися та рвати штани от і вся їх робота. Коли ж придивився е, ні! Вони, іноді розумніші за нас, дорослих їй-бо! Візьміть хоча б мого Сергійка. Ви не знаєте Мого Сергійка? Шкода, шкода. Я певний, що таких хлоп’ят ви у нашому місті знайдете небагато. Чудесне хлоп’я! І ось це чудесне хлоп’я прибігає позавчора додому у такому страшному вигляді, що я аж підскочив. Один рукав теліпається на ниточці, другого й зовсім нема, з носа юшка тече, а під очима два добрих ліхтарика аж світять. Що з тобою? питаю. Мене, каже, побили Хто побив? Льонька. За що .ж він тебе .побив? За те, що я був німецьким генералом. Ми гралися у війну. Я, просто кажучи, отетерів. -- Хіба, кажу, ти не знаєш, дурню ти такий, що наші б’ють німецьких генералів? Та знаю, плаче Сергійко. Хто ж цього не знає. Навіщо ж ти згодився бути німецьким генералом? Я не хотів. Вони мене змусили. Льонька каже: Треба щоб хтонебудь був битий. Так нехай це будеш ти... Наказав я доньці, щоб вона його вмила та утерла носа, а сам подався до льончиних батьків. Приходжу і так ввічливо питаю: Де він, отой розбишака? Давайте його сюди, швидше! А що трапилось? схопилась льончи-на мати. Чого це ви, сусідо, так хвилюєтесь? Це сімейна справа, кажу. Зараз по чуєте. Покликала вона до мене того проклятущого Льоньку. Це ти, питаю, побив мого сина? А хіба я сам? Ми всі разом його атакували. А ти хто? Я, звісно, Рокоссовський! Рокоссовський?.. Так, так... А нащо ви примусили Сергійка бути німецьким генералом? Ми, каже Льонька, аж ніяк його…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"