Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1945 №05-06 Сторінка 11

/ Перець /Журнал перець / Рік 1945 / № 05-06 / Сторінка № 11
Перець 1945 №05-06 Сторінка 11. ІВАН СЕНЧЕНКО НА ВИНОГРАДНИКУ Я в літературі, якщо висловлюватися образно, а це обов’язково для кожного письменника і навіть прозаіка, горобець стріляний, як кажуть, і мене тут не проведе навіть сам Натан Рибак. Отже, евакуювавшись під час війни до Алма-Ата, я передусім почав напружено міркувати над тим, яку б його вибрати для себе роботу. Місяців зо два ходив, придивлявся. Око в мене хоч і сіре, але гостре, спостережливе. Правда, я не помітив, як стоптав дві пари підметок, та роботу вибрав собі по душі, легку, чисту і прибуткову. Я пішов працювати на виноградник. Спокусила мене ще одна думка, крім уже згаданого вище. «Кільканадцять років упід-ряд п’єш ти виноградні вина, Іване Юхимовичу, а чи ж знаєш ти, як вони виготовляються»? спитав я сам себе. І, подумавши, змушений був відповісти на це питання негативно. Звичайно, прилюдно я б не сказав про це нізащо в світі, як і кожен порядний письменник, що справді поважає себе. Крім того, я вирішив собі написати про виноградник і, грішним ділом, намірився написати краще, як Михайло Коцюбинський. Письменник повинен дерзати. так, я почав працювати на винограднику, в якому не було ніякої філоксери. І коли мені сказали, що денна норма моя обрізати «ожирілі» пагінки на 160 кущах, я засміявся: дурниця, я можу й триста. Не сказав, а подумав. Це помітив досвідчений робітник вірменин Сулак. Ми з ним одразу подружили. І не випадково. Як виявилося після першого робочого дня, у нас було багато спільного. По- ЛІТЕРАТУРНА ПАРОДІЯ перше, ми обидва багато курили, ще більше філософствували і часто поглядали на сонце із затінку. Кінець робочого дня ще більше зміцнив нашу дружбу. Обидва ми обрізали по 40 виноградних кущів. А тоненька, як веретено, і завбільшки така Ольга Павлівна, якій можна було дати 17 і 45 років, в залежності од свого настрою, обрізала аж 182 кущі. Довідавшись про це, я і мій друг Сулак були приголомшені, та щоб не видати себе, ми сідали, знову закурювали і починали серйозні розмови, щоб підкреслити свою зверхність над отією тоненькою Ольгою Павлівною. Сулак торкне було за коліно мене: йован, гроші маєш? А що? Треба купити ішак. Я довго думав над цією глибокодумною пропозицією свого друга вірменина і на його розчарування, а собі на жаль, мусів її відхилити. Тепер каюся. Як би мені пригодився тепер тут, у Києві, отой ішачок. Возили б оце по черзі з Ю. Смоличем та Ільченком журнал свій «Україна» до друкарні, доставляли б і читачеві, попасували б на лужках, а самі б купалися в Сулі, Ірпені, Росі, Інгульці... Та минулого не повернеш назад. Довго ше буду шкодувати я за тим, що не здійснив деяких життьових порад свого друга. Чому я не купив собі кози. А Сулак на другий день після отої розмови, коли ми обрізали тільки по 35 кущів, а Ольга Павлівна 190, говорив, торкаючи знов мене за коліно. Иован, гроші маєш? А що? Купи маленький коровець з двома сиськами. Я несамовито сміявся і говорив йому, що по-нашому це буде коза. Тоді він ще дужче реготав, римую, чи: Коза-буза, коза-дереза, явно натякаючи…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"