ГУМОР І САТИРА

Перець 1945 №05-06 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1945 / № 05-06 / Сторінка № 9

Перець 1945 №05-06 Сторінка 9. Правду кажуть, що хто німця не знав той горя не видав. Спинилися якось в селі оті їхні карателі з черепами на рукавах і загадали людям у поле, щоб весь день на зайців гавкали і заганяли їх на комендантську засідку. Що буде, кажу старій, не підемо! А ввечері почув, що комендант має за це повішати мене. Вирішили з бабою тікати до другої невістки, в слободу Веселу, що за верстов з п’ятнадцять звідси. Посадив її на станції з якимись жінками у товарняк. їдь, говорю, до Веселої, там злізеш і якось тих три верстви дотюпаєш, а я назавтра пішки прокрадусь. На другий день так уже сонце з обіду було приходжу до невістки, а старої моєї нема... І не бачив ніхто, і не чув. От туди бо! П’ятдесят літ трималася мене, як реп’ях кожуха. Бувало, поїдеш на ярмарок, весь день між людьми штовхаєшся, а бабу не загубиш. А тепер на тобі! Загубив... Знаю, що проспати станцію не могла. Упасти з тамбура теж ні, бо наказував їй добре держатись. Не може бути і так, міркую, щоб потаскав її той поїзд аж у Берлін кур’єром. А все ж таки де вона? Дізнаюся, що вчорашній товарняк у Веселій не спинявся. Іду на слідуючу станцію і розпитую: Чи не бачили, люди добрі, баби в рябенькому платку, у сіренькій гуньці, рушником з півниками підперезану? Розказує одна жінка, що бачила якусь бабу в такій хустці і пішла вона не в бік Веселої, а так, як на схід сонця, у село Роздолля. Гайда я туди. Біля першої хати розповів одному старичкові свою біду, а він і каже: Бачиш он журавель над криницею? Бачу. А хатку збоку бачиш? Бачу. Так це, говорить, зовсім не там. Пройдеш далі і з лівої руки буде тобі три згорілих хати і ціла землянка. Ото туди, розказують, прибилась якась баба. Завернув на те подвір’я і питаю молодицю: У вас є чужа баба? Є. А чи не Ганною звати? Ганною. Як почув я аж від грудей мені відлягло. Знайшов, думаю, свою пропажу. І мерщій у хату. Одчинив двері і замерехтіла мені в очах якась товстюща баба, удвоє більша од моєї, та ще й з очками на носі. Чи то від несподіванки, чи з переляку, забув, навіть, їй здраствуй сказати, повернувся і вийшов. ВИДНО ПАНА ПО ХАЛЯВАХ Достоєвський. Нічого дивного немає. Миколо Васильо. вичу. Адже автор цих записок ідіот. Молода хазяйка за мною: Якщо, жартує, своєї не знайдете, дідусю, то повертайтеся і може той... Натякає, значить, щоб тоді на цій женитися. Не мороч голову, кажу, навіщо вона мені. Я таку дебелу і не прокормлю, і на піч не підсажу. Та й хай бог милує, другий раз на віку женитись. Повертаюся знову до станції. Всю дорогу проклинаю того чортового Гітлера з його війною і гризу себе: Навіщо я бабу саму командирував. Тепер блудить, мабуть, десь голодна, бо хоч і хвалиться завжди, що вона, мовляв, верховодить мною, а знаю, що без мене їй дуже тяжко. Буду шукати, думаю, доки не вмру, а таки знайду. І пішов тих п’ятдесят верстов назад по селах. Зловив чутку ще про одну якусь подорожну бабу і днів зо три ганявся за нею. Що прийду в одне…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"