Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1945 №05-06 Сторінка 3

Журнал Перець 1945 №05-06 Сторінка 3. Малюнок В. Гливенка. КЛУБ САМОВБИВЦЬ Оце сидять вони і думають: застрелитись? А що, як дірка в лобі зостанеться? Вітер продуватиме. Ще на нежить захворієш... Зарізатись? Кров юшітиме, рана щемітиме. А вони крові не переносять... Отруїтись? А що, як воно запече всередині? Або швидка настя нападе?.. Та ну його!.. І схоплять ці «самогубці» чемодани, щоб тікати до Швейцарії, чи до Іспанії... Ой не втечуть! Ми їх схопимо за карк і на шибеницю, в петлю. Так буде краще. ВСЕ ЯСНО (Із щоденника «цивільного» німця) Понеділок. Той Вурстер просто скотина. Сам вискочив на авто з міста, а про мене забув. А втім це на краще. Сьогодні сам рейхсміністр доктор Геббельс заявив по радіо, що росіяни ніколи не дійдуть до нашого міста. А він ще ніколи не брехав. Всіх панікерів, заявив рейхсміністр, повісять. Ні, я ще, слава богові, німець! Фюрер думає про мене... Хайль Гітлер!.. Хай росіяни не потикаються. Ми ляжемо трупом. Вони не пройдуть! Середа. Всьому кінець. Радянські танки вдерлися в місто. Боже мій, а як же тепер з золотими речами?.. Мій Ганс з таким трудом добував їх у Парижі, в Белграді, під Ленінградом, у Києві. Невже треба здати це все радянському комендантові?.. О, ідея!.. Я здам кілька дрібниць. Росіяни довірливі і піймаються на моїй щирості. Хайль Гітлер!.. П’ятниця. Приховав у потайному місці на горищі все золото й ще деякий дріб’язок. Попомучився, тягаючи той шрифт, міни й ножі... Здав комендантові золотого годинника й дві каблучки. Комендант спитав, чи я член націстської партії. Я підняв руки вгору й щиро відповів, що мене силоміць примусили записатись у наці. Здається, повірили. Росіяни такі наївні, що не можуть не повірити. Взагалі цій слов’янській расі бракує твердого характеру і вміння командувати по-німецькому. Хайль Гітлер!.. Неділя. Фрау Віндельман сказала мені, що росіяни некультурні свині…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"