Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1945 №17-18 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1945 / № 17-18 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1945 №17-18 Сторінка 2. ДО ПІДСУМКІВ ФУТБОЛЬНОГО СЕЗОНУ Малюнок К. Агніта. Я недавно спостерігав дуже рідке явище. На сонці? Щось відірвали? На стадіоні. Футболісти київського «Динамо» зіграли внічию. життя В маленькій промисловій артілі великий переполох. Усі збуджені. З очей з уст блискавки, громи. Тільки директор, мов скеля. Заспокойтесь гнівному морю, асортимент. Я вирішив припинити виробництво камінців до запальничок. Почнемо варити крем для взуття. А про камінчики помовчимо, є покупець. Гуртовик! і на мить заплющив очі жахнувшись своєї брехні. Але всі заспокоїлись і почали варити неймовірну суміш із дьогтю й пічної сажі. Вночі директор сказав жінці: Парасю, продамо корову. Чи ти здурів?! Виходу немає. Треба закупити в артілі камінчики, щоб врятувати авторитет. А я що, твій авторитет доїтиму?! заплакала Парася. Втоплюсь! вирішив директор райком, добре поснідав і посунув до річки. Раптом сонце пронизало хмари й пригріло самогубця. Цим сонцем був Семен Борщ -такий собі чоловічок, який невідомо де працював, мав власний будиночок, ревматизм і хронічний коліт. Здоровенькі були, професоре! привітався Борщ, на чім гарцюєте? Наш коник крем для взуття. Блиск чобіт дзеркало душі! Чи не можна баночку? Іду на курорт, на грязі. Грязі! Я там був. І нова ідея засвітилась в очах промисловця. - Загинете там! Така нудота. Камінець для запальнички тридцять карбованців. А тут почім? зацікавився Борщ. По-знайомству міг би дістати по карбованцю штуку. Семен Борщ пожвавішав: А чому б дійсно не закупити 1,000 штук! Тисячу карбованців туди, а 30.000 карбованців звідтіль. Чому тисячу? Зараз літо можна тух камінчиків в оригінальній упаковці. Борщ тут же розрахувався готівкою. * * « Є камінці до запальничок, Сам би їв та грошей ласка! треба! віддаю дурно беріть, будь (і басовито говорить скеля ми переходимо на новий Поки Борщ порався з лантухом на пероні, курортний автобус відійшов. Бідоласі довелося чвалати чималу відстань на своїх неповноцінних ногах. «Нічого! втішався він, одна- ково лікуватись...» Лежачи на топчані в процедурній, по шию змащений гарячою гряззю. Борщ милувався чорними, мов чорти, хворими. -- Чудесно! сказав він сусідові, чому люди не родяться такими? Дуже гарно блищить! аж Дурень білий він чи чорний завжди дурень, буркнув сусіда. Чим ви незадоволені? Хто дурень? А я, признався сусіда. Хотів заробити на камінчиках до запальничок. Привіз, а тут їх у крамницях повно тридцять копійок штука. Що?! зойкнув Борщ і знепритомнів. Очунявши аж…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"