Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1947 №07 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1947 / № 07 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1947 №07 Сторінка 5. СТАНЦІЯ ПРИЗНАЧЕННЯ Віталій ЯРОШ Літературна вечірка Недописавши півсторінки, Пішов письменник на прем’єру, Лишивши на столі машинку, Портфеля, олівці і пера. І от, в порожнім кабінеті, Де тиша по кутках заснула, Почувся дивний цокіт, шепіт, Зашелестіло щось, зітхнуло. Тихенько клацнула машинка Замком регістру. І сказала: Сьогодні двадцять дві сторінки Йому за день я натріщала. А що так до пуття й не скажеш... Такий сумбур у нього в мислях, Що в мене ниє кожен клавіш, Болять суглоби у регістрах... До якої станції їдете? До машинно-тракторної, на посаду агронома. І це називається друг... Та вам нічого, ви машина, Тут хором олівці озвались, Із вас ночами безупинно, Як з нас, ніколи не знущались. Коли надійдуть творчі муки (А музи все нема й немає!), Тоді з досади та з розпуки Усіх нас за ніч покусає. Гризе-гризе та щось не дуже Розумне пише на папері. Яке там «пише»! Просто струже! Заговорили разом пера. Коли я чую слово друг» у мене таке почуття, ніби хто мене вколов. Нема на світі дружби. не вірте словникам і енциклопедіям! Був у мене друг Василь Степанович Голу-бенко. Можна сказати друг дитинства, за одною партою сиділи, разом у чужі садки за яблуками лазили, з одної миски їли. Я для нього готовий був на все. А що ж він? У ту п’ятницю збори. Ну, збори, як збори, з критикою, звичайно не без того. Хто ж проти критики будь ласка. Я і сам як кри-тикну, то очі на лоб полізуть! Закінчив доповідь з цифрами, з цитатами, на доповіді я старий майстер. Першим просить слова Го-лубенко. Ну, думаю, зараз Вася підтримає, як не є старий друг. Але, що я чую? Голу-бенко розцінює мою доповідь, як намагання замилити очі учасникам зборів. Називає лежа чим каменем, під який вода не тече. Вимагає окремим пунктом записати в резолюцію, що я не справився, більше того що я провалюю роботу. І це називається друг? Або взяти, к приміру, Кирила Андрійовича. Користуючись старою термінологією, і про нього можна сказати друг. На одних з ним курсах учились, одні книжки читали, один у одного лекції переписували, в одній кімнаті жили. Доля занесла мене в мою установу, а його в міністерство. Я начальник установи, а він інспектор міністерства. І так приємно було знати, що десь тут, поруч, на сусідній вулиці, в міністерстві своя людина, друг. Це ж він рекомендував мене на посаду. І шо ж ви думаєте? Потрапляє протокол цих зло-получних зборів до його рук. Ну, думаю, він розбереться, виручить. Старі ж друзі! За кілька днів Кирило Андрійович сам приїхав в мою установу і давай копатись, давай чіплятись. Ледве не віддав до суду. Мало, каже, тобі суворої догани. Шкодую, що рекомендував тебе. Шкодую і соромлюсь. Не поправиш справ ремствуй на себе. Ну, що скажете? І це по-вашому друг? А от маєте факт останніх днів. Позавчора заходжу я до адміністратора нашого театру Семена Семеновича. Не я його він мене завжди другом називає, на «ти» зі мною перейшов. Ну, друг так друг, будь ласка, не заперечую. Так от, заходжу я до нього і кажу:…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"