ГУМОР І САТИРА

Перець 1947 №02 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1947 / № 02 / Сторінка № 5

Перець 1947 №02 Сторінка 5. Малюнок К. Агніта ЖИВА ІСТОРІЯ Пам’ятаєте, Тарасе Степановичу, у 1943 році ви обрали цей будинок для свого КП. 9 лютого в цьому бу- І динку ми будемо обирати вас у Верховну Раду. ПОГАНІ КОГО СТУКНУЛО ТОРПЕДОЮ В ГОЛОВУ? На фотографа Василя Семеновича Кручініна в один день звалилося стільки подій, що просто диву дається, як міг один чоловік з ними впоратись. По-перше, у Василя Семеновича сьогодні знаменна дата. Він святкує сорокарічний ювілей своєї «творчої діяльності)». По-друге, його єдина білява, з приємною посмішкою дочка Оля складає сьогодні екзамен на лейтенанта медичної служби. По-третє, до неї просто з госпіталя приїздить жених гвардії сержант Сергій Огньов, який не бачив її зроду. По-четверте, не встиг ще сержант як слід посваритися з Василем Семеновичем (тестем), як на порозі з’являється кремезний, широкоплечий матрос Хома Гвоз-дьов у тій же справі. * Обидва вони (женихи) ще на фронті разом з першотравневими подарунками дістали і Олину фотокартку і, як завше буває в поганеньких водевільчиках, безумно закохалися в неї (у фотокартку звичайно). Саме це і принесло їх до фотографа у день його ювілею. В той час, як сердешний ювіляр героїчно одбиває атаки досить таки агресивних зятів, наречена, склавши на відмінно екзамен, приходить додому і довго нічого второпати. Лавіруючи, старий всіх до столу в другу По-п’яте, як тільки II не може запрошує кімнату, перелічені ЖАРТИ персонажі зникли за дверима, на сцені з’являється гвардії лейтенант Сергій Вєтров, який у ревнощах нічим не поступається ОттеловІ... З перших же фраз ми довідуємося, що саме він є Олнн наречений, якого вона ждала чотири роки. І тут... що він чує!... Оля дзвінко сміється... Виголошує тост «За наше майбутнє!..» Чоловічі голоси теж дзвінкі і теж веселі за дверима, а на столі... моряцька безкозирка і танкістська пілотка. Все ясно... Зрада. Виголосивши гнівний монолог, майбутній зять Василя Семеновича уже має зникнути з кону назавжди, як у цю мить виходить Оля. Звичайно, обійми І, звичайно, поцілунки із зворушливими, захопленими вигуками: Люба моя!», «Любий мій!». І тут же весілля. В одному місці між матросом і сержантом відбувається такий «комедійний» діалог. ...що в місті Вінниці, в промартілі імені Покришкіна на кожного робітника припадає по одному адміністратору. й г -йг ...що по путьовці Ленінського райкому КП(б)У міста Києва…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"