Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1947 №21 Сторінка 2

Журнал Перець 1947 №21 Сторінка 2. . . В КРАЇНІ К. А гніта А Л Ь Б І О Н А Артур, не смій нічого подавати. Лейбористи закликали народ твердо переносити злигодні. П Р У кабіні «кукурудзника» один проти одного сидять двоє. Один огрядний, з бронзовою бритою головою й рудуватими вусами. Він сидить у шкіряному пальті, тримаючи на колінах вигорілого кашкета з синім, кавалерійським околишем дрімає. Другий худорлявий з акуратно підстриженою сивою борідкою. Під шляпою, насунутою на лоба, поб лискують уважні, її грудей портфеля сірі очі. Притискуючи до він раз у раз поглядає в вікно. Внизу пропливає земля, оповита сірою пеленою дрібного дощу. На спорожнілих польових токах чорніють скирти. Віялом розходяться сірі і чорні смуги мокрих ланів, над рябими ставками мокнуть жовті верби. Сумні прикмети осені. задумливо проказує худорлявий і, повівши плечима, підіймає комір легкого плаща. ІЦо питає його сусід і розплющує очі. Сумні прикмети? Восени? він докірливо дивиться з-під нахмурених брів. Це неправда. Ви мене не зовсім зрозуміли, зніяковіло поправляється худорлявий. Звичайно природа знаходить приємні барви й для цієї нудної пори року... Та ось, прошу глянути, чудово! Смарагд! Обидва припадають до вікна. Під ними розлягається зелений масив з глянцюватим блиском, що де-інде взявся вже жовтавістю й багрецем. Ото так смарагд! посміхається бритоголовий й відкидається на спинку сидіння. Гектарів сорок, того смарагду. Це неподобство, дорогий товаришу, дійсно сумна прикмета. Він знову заплющує очі. Але худорлявий сіпає його за рукав. А це, гляньте: справжнє золото! Вони знову упираються лобами в скло. Хмари розійшлися. Виглянуло сонце. Внизу пропливли високі скирти, що оточували молотарку, рябіло вбрання колгоспниць, воли тягли безтарку з золотим зливком зерна. Ще краще, вже зовсім обурено говорить бритоголовий. Очі б мої того золота не бачили. Ну, знаєте, обурюється й худорлявий, у вас якийсь одмінний погляд на природу. Одмінний? Зовсім ні... Те, що ви показуєте, не прикмета, а неподобство. Яке сьогодні число? То.то! А вони ще молотять. Увесь хліб давно вже повинен лежати під дахом на державних елеваторах, у колгоспних коморах. Він, хитро посміхаючись, помовчав. Ваш смарагд такий…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"