Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1947 №09 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1947 / № 09 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1947 №09 Сторінка 4. Був у нашому селі ставок. Водилися в ньому і лини, і коропи. Та найбільше славився став карасями. Село виловлювало з того ставу не одну сотню пудів добрячої риби. Було чим і дітей годувати, і приїжджу людину пригостити, і до міста на базар вивезти. Колгосп мав від ставу чималий прибуток. Мабуть, тому й звалось наше село Рибним. Про Рибне знали не тільки в районі, айв столиці. Влітку сюди приїздили дачники, побували тут і артисти, і художники, і навіть кандидати наук. А директор столичного кінотеатру тов. Прокатов так полюбив це місце, що приїздив сюди з дружиною щороку. Дачники смажили над ставом карасів, поправлялися на смачних коропах і линах і, повертаючись до міста, розповідали знайомим про село Рибне, про його чудовий став. Директор столичного кінотеатру тов. Прокатов прилюдно заявив, що такого красивого ставу, таких коропів він не бачив ні в одній кінокартині. Село знало ту високу оцінку і пишалося нею. І раптом весною ставка не стало. Стара гребля не витримала натиску весняної поводі, і всі карасі, коропи, лини шугонули кудись униз за водою. Може й пожалкували в колгоспі за ставом, та пізно. Обсіявшись, Каштанюк почав збиратись до Києва в якихсь справах. Знаючи, що в столиці не завжди дістанеш місце в готелі, Каштанюк завчасно написав директорові кінотеатру листа, чи не можна, мовляв, у нього спинитись на якийсь день. (Подружжя Прокатових, коли приїздило в Рибне, жило в Каштанюковій хаті). Директор кінотеатру ввічливо відповів, що хоч у нього, мовляв, квартира і невелика, але такому дорогому гостеві місце завжди знайдеться. Між іншим запитував, як там почувають себе карасі в ставку і натякав, що було б непогано, якби Карно Іванович прихопив з собою якийсь кілограм. Приїхавши до Києва, перш ніж піти на квартиру до директора кінотеатру, він пройшовся на базар і купив 3 кілограми свіжої риби. Карасів не було, знайшов лини. Заплатив щось більше сотні карбованців. Ти ба, яка ціна стоїть на рибу! Та хоч би ж лини, як лини, а то якісь бубирці! Не те, що в нашому ставку! Чого доброго, подумають, що привіз якісь перебірки, міркував Каштанюк, ідучи на квартиру директора кінотеатру. У Прокатових Каштанюка зустріли досить привітно, Лини одразу ж з портфеля голови колгоспу потрапили на сковорідку. Столичні знайомі без кінця вихваляли рибу. Такої, як у вас, ніде нема, лестила гостеві господарка. Каштанюк мовчав. А я про ваш став розказував на кіностудії, закусуючи гаряченьким линком, говорив Прокатов, радив їм провадити у вас зйомку картини. Тепер ваш став потрапить на екран. Уславитесь на весь світ. Ах, які лини! невгамовувалась дружина. Ти знаєш, Юрчику, Карп Іванович привіз їх зовсім живими! Як це ви їх змогли ЖИВИМИ? А ми... у бочках сюди переправили, почав вибріхуватись Каштанюк. У бочках!? Це чудово? Відчувши намір Прокатових попросити ще риби, Каштанюк запобігливо додав: Уже продали... Всі лини продали. Зостались самі карасі. І в ту ж мить ледве не вилаявсь. Згадав, що дружина Прокатова саме і…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"