Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1947 №17 Сторінка 2

/ Перець /Журнал перець / Рік 1947 / № 17 / Сторінка № 2
Перець 1947 №17 Сторінка 2. А ЩЕ ПОГОВОРИМО про компрометацію і спекуляцію і СТЕПАНИДИНА ХВОРОБА Мал. С. Самума Агітатори села Ольшани, Іваницького району, Чернігівської області розказали нам таку історію. В розпалі збирання врожаю, обмолоту та хлібоздачі, коли на вагу золота ціниться кожна хвилина часу, коли дорога кожна пара робочих рук, «подав у відставку» Яків Палимонович Давиденко. Він так і сказав: Мене скомпрометували І я подаю у відставку. Правління колгоспу «Спартак», висловлюючись тонкою дипломатичною мовою, відставки Якова Палимоновича не прийняло. Давиденко-ві без всяких дипломатичних умовностей просто сказали, що це пахне дезертирством з найвідповідальнішого фронту, до того ж у розпалі вирішальних боїв за врожай; що бригадирові, до того ж голові ревізійної комісії, до того ж секретареві колгоспної парторганізації, варто було б вибрати іншу лінію поведінки. Яків Палимонович, в якого між словом і ділом завжди лежала солідна дистанція, на цей раз продемонстрував залізний характер. Він настояв на своєму і скоро зник із села, як досвітній туман. Читач уже знає, що Яків Палимонович Давиденко не рядовий товариш. Але читач ще не знає, хто скомпрометував Давиденка, хто спонукав його до такої раптової і неснодіваної відставки. Перш, ніж відповісти на це питання, ми повинні згадати деякі моменти з біографії Якова Палимоновича. Для цієї мети нам доведеться пару разів завітати на місце події. Перший раз. припустимо, прибули ми в село Ольшану десь напо-чатку березня 1947 року, Ідемо вечірньою порою по селу. Падають на землю пухнасті сніжинки. Щоки пощипує непроханий зайда березневий заморозок. От ідемо ми й потрапляємо прямо на колгоспні збори. В приміщенні повно людей. Зупиняємось біля дверей і слухаємо промовця. Він так гаряче говорить, що, здається, ось-ось почнуть танути пухнасті сніжинки й радіусі десяти кілометрів, як мінімум. Промовець закликає колгоспників не шкодувати сил для завоювання високого врожаю, а з свого боку, як бригадир першої бригади, обіцяє виростити такі хліба, що залюбуєшся. Можете вважати, що на лівому борту мого піджака вже виблискує Золота зірка. Довідуємось, що це Яків Палимонович Давиденко. Після вищезгаданої урочистої декларації, ми прощаємося з ним, щоб зустрітися вдруге на широкій ниві дорідної золотої пшениці, яку обіцяв виростити Яків Палимонович, і…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"