Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1947 №15 Сторінка 3

Журнал Перець 1947 №15 Сторінка 3. Л. ДМИТРІЄВ, доктор медицини (ДОРОЖНІ НОТАТКИ) приятель Діма Бодров був хорошим хлопцем. І хорошим Мій шкільний учнем. Все йому давалося легко. За винятком географії. Він плутав меридіани з паралелями, вважав, що тропік Козерога розташований чи-то біля Сухумі, чи-то поблизу Нового Афона, Ріо-де-Жанейро шукав у Новій Гвінеї, а Кобиляки на Хаджибеївському лимані в Одесі. От Індію я добре знаю. Вивчив її вздовж і впоперек. Країна діамантів і джунглів! І вивчив я її не по підручнику Іванова. По оперетах і операх! Поділись досвідом, Діма, просили його хлопці. Будь ласка. Візьмімо, наприклад, «Жрицю вогню». Раджа виходить на сцену, на голові біла шовкова чалма, виблискують діаманти, владний погляд. А голос... Ну, до чого противний, перебиває хтось У раджі не може бути противного голосу. Всі раджі красиві і музикальні. Сидить такий раджа на білому слоні і співає; Край тьі мой, ти необ’ятньїй, Тьі восхищаешь, поражаешь собою мир... Знову таки «Садко». ним тенором повідомляє інформації: Не счесть алмазов Не счесть жемчужин в море полуденном... Або «Лакме»... А ви зубрите по підручниках. з хлопців. Індійський гість ніж-слухачів в порядку в каменньїх пещерах по-іншому. Ми зуст-а корову. Але про воду, забарвлюючи червоно-рожевими Коли я довідався від капітана «Кутузова», що йому запропоновано йти в Калькутту, передо мною постав трикутник, опущений в океан, джунглі, пальми, мавпи, коршуни і білі слони. Цілі отари слонів. Насправді все вийшло ріли спочатку не слона, неї буде далі. ...Сонце занурювалось у обрій Бенгальської затоки проміннями. Пароплав зупинився на річці Хуг-лі. Звідси його мали провести до Калькутти. Попереду лежав шлях у 140 кілометрів. На зміну сонцю прийшли зорі. Мені вони здалися чомусь сумними, згаслими діамантами. Потім на зміну зорям знову прийшло сонце. Потім було багато змін в природі... А пароплав все стояв. І раптом повз нас пройшло судно, погойдуючи важкими бортами. Капітан «Кутузова» спокійна, урівноважена людина, без традиційної капітанської люльки в зубах продиктував своєму старшому помічникові текст телеграми на ім’я начальника Калькутського порту: «Чому ви мене досі тримаєте?». Прийшла відповідь: «Вас тримає 25-футова осадка. Рівень води скоро підійметься». Капітан не залишився в боргу і послав другу телеграму: «Повз нас пройшов американський пароплав. Він сидить глибше, можливо, тому ви віддали йому перевагу». На цьому переписна обірвалась. Було зрозуміло, що біля берегів священного Гангу перед доларом схиляється все. Але поки пароплав стояв, я вислухав цікаву розповідь одного індуса. Він ніколи не викладав історії, хоч був тим щасливцем, до яких належить лише 5 процентів індусів він був письменною людиною. Був час, почав індус, копи бенгальський губернатор Шаїс- та-хан одного прекрасного ранку конфіскував всі англійські факторії. Смілива людина! Англійці відійшли, але не пішли. В селищі Сутаноті тепер це північна частина Калькутти вони заклали форт Віллі- ам, що став опорним пунктом їхніх колоніальних загарбань. Потім англійці воювали з французами на нашій землі. Іншого місця вони не знайшли. Бійка ця тривала багато років. Перемогли англійці, І генерал-губернатор був переіменований на віце-короля Індії. А Калькутта стала столицею нової імперії. Тепер у нас столиця Делі, але Калькутта найбільше місто і порт в Індії. Кілька мільйонів мешканців. Більшість індуси. Меншість англійці, а ще менше англо-ін- дуси. пегес иа регеє-иа на божий світ англо-ін-але такими, Дивна національність! Це не національність, лорда БІконсфільда. Хитрий був! Англійці породичались з індусками. Появились дуси. Білі вважають їх неповноцінними, що заслуговують на увагу. Індуси звуть їх помпами ними зручно викачувати з індуського населення душу і сили, працю і гроші. ...…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"