ГУМОР І САТИРА

Перець 1948 №09 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1948 / № 09 / Сторінка № 7

Перець 1948 №09 Сторінка 7. Мал. В. Гливенка зіпсований банкет Щойно надійшло неприємне витрату грошей на даний банкет розпорядження, Яків Володимирович: не затвердити й онії стягнути з вас. В. КАРБОВСЬКА ЛЮБА ТЬОТЯ Тьотя Зіва, можна? На порозі кабінету появляється дівчина в шляпці з вуалеткою, і з обличчям християнської мучениці, поставленої перед необхідністю зайти в клітку з левом. Ах, це ти, Наталочко? Обличчя тьоті Зіни із суворо офіціального стає родинно-близьким, розпливчатим, з сяючою посмішкою. Заходь, дитинко. Як мама, папа? Тьотя Зіна, чому ви питаєте: як папа, як мама, коли зараз найголовніше питання як я! Мені, кінець-кінцем, треба влаштуватись, чи ці? Вже півроку, як я закінчила педінститут, всі давним-давно роз’їхались на місця, а я... Дитинко, та хіба ти вже вирішила їхати? Тьотю люба, ви що, смієтеся з мене? Тс... Натулю, ти добре причинила двері? А то незручно перед секретаркою. На мене тут ніхто не гримає, навпаки я на всіх гримаю. Отже, ти й досі не хочеш нікуди їхати, а хочеш залишитись тільки тут? У мамочки й папочки? Ну, звичайно! Що за питання! Але ви зрозумійте: дядя Петя, який казав, що по закінченні інституту мій невроз може перейти в туберкульоз, який давав мені довідки й бюлетені, більше не хоче давати ні медичного висновку, ні бюлетеня! Це такий дядя, якого я й ворогу не побажаю! Ну, досить, досить, не нервуйся. Так що ж тепер робити? Я не знаю. Вам краще знати. У всякому разі, якщо ви захочете допомогти племінниці, ви все зможете зробити. Ви відповідальний товариш, тьотю. От бачиш, яка ти, їй-право, а ще зовсім недавно кричала: «Закінчу інститут і нікому кланятись не буду, вийду заміж і нікуди мене ніхто не пошле!». Тьотю, це не делікатно роз’ятрювати хворі місця. Ну, не буду, не буду. Що ж мені з тобою робити? Всі школи, як на гріх, укомплектовані досвідченим педагогічним персоналом... От хіба в дитячий садок. Носи витирати?! Ви, здається, забуваєте, люба тьотю, що у мене вища освіта. Ах, привередниця! Якою була, такою й залишилась. Коли тобі було п’ять років, ти вперше обрала собі професію, знаєш яку? «Тьотю, хоцю бути продавщицею в пряниковому магазині!» Не пам’ятаєш? А от про педагогічну професію ти, по-моєму, лише раз згадала і то тоді, коли пішла в перший клас. А правда не слід би було тобі йти в педагогічний інститут... Тьотю, ви що смієтесь? Ви знаєте, що…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"