Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1948 №16 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1948 / № 16 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1948 №16 Сторінка 2. Недавно мені довелося побувати в країнах Західної Європи. У Брюсселі я познайомився Якось незручно загортати картоплю в з одним італійським емігрантом. Ім’я його Боні то. В сім’ї звуть Бені. Живе Беніто в книги старовини. крадуть не лише молоко, а виводять з-під замків і корів. Злочинці множать свої ряди Бельгії неважно. Висловлюючись його ж сло- вами, «Бені живе без люкса». Нещасливе у мене ім’я, говорить Бе-ніто, то воно стає частиною «осі», то частиною блоку. Подумайте! Був Беніто Мус-соліні. І мені бридко було носити своє ім’я. «Вісь» поламалась, і моє ім'я, немовби, очи- Так, погодився зі мною бельгієць, але Гомер, мабуть, не стояв у черзі по смажену картоплю. Паперу нема, вже серйозно додав він, а продавець не розбирається, йому хоч «план Маршалла» дай, він і з нього кульок зробить. Було б що загортати... * * « стилось від гріха. Та на тобі нова біда! З’явився «Бенілюкс», і знову Ім’я моє опи- нилося в першому складі цього блоку. А скільки розповідають у нас про цей блок всяких історій: говорять, наприклад, то до Європи приїхав якийсь американський місіонер і поселився в невеличкому, але затишному готелі. Напочатку він зайняв БЕльетаж, по- н тім проник у НИжнє приміщення за цим окупував «ЛЮКС» і перетворив готель на власний особняк. Коли пан Спаак почув про цю історію, він не відразу здогадався, у чий город летять камінці, а коли зрозумів, обурився і сказав: Хай ланди сембурга буде Бельгія бельетаж, нижній, а який же «люкс» Нідер-з Люк- це скоріше чорний хід. Не хвилюйтесь, панове, заспокоїв місіонер, ви у мене всі на одному рахунку. «Люкс» це тільки крикливий ярлик, а в цілому «Бенілюкс» це непоганий американський особняк в Європі. Багато ще історій розповів мені Бені, але я хочу поділиться з читачами ПЕРЦЯ не тим, що я чув, а тим, що бачив у країнах «Бені» без «люкса», бо в Люксембурзі я не був. БЕльгія Антверпен. Центральна вулиця. Великий магазин. Довжелезна черга. Продається смажена картопля. Люди відходять від прилавка з пакунками і їдять картоплю на ходу, без хліба. Біля магазину валяється безліч спорожнених кульків. На одному з них малюнок-море, вітрила, люди... Придивившись, я і мій супутник бельгієць вияснили, що кульки зроблені з аркушів книги Гомера «Одіссея» аргонавти пливуть у Колхіду за золотим руном. У парку гуляє молодь у легких лакованих сандалях. На лавочках сидять американці Вони поглядають на «туфлі» бельгійців і глузливо сміються. Виявляється, що ці лаковані сандалі в Америці продаються в похорон- них бюро для мерців. «Туфлі» дорогі, хоч і погані. В Америці їх ніхто не купує. Ці «туф лі», за планом Маршалла, сплавили в Європу, і тут їх збувають удвічі дорожче живим. У магазині демонструють роботу американського пилососу. В Америці такий автоматичний віник коштує ЗО доларів, а в Бельгії 3,5 тисячі франків (майже 90 доларів). Бельгійці дивляться, як цей автомат «пускає американську пилюгу в очі європейців», І кажуть: Одного пароплава з звичайнісінькими віниками вистачить для всієї Бельгії. Вигідніше, здається, відрядити експедицію в аргентінсь-ку пампу для заготівлі віників. Дешевше обійдеться. * * * До війни в Бельгії був найнижчий процент злочинств. Кажуть, що бельгійські фермери виставляли коло своїх садиб на дорогу бідони з молоком. Вони стояли без всякого нагляду. Вранці їх регулярно підбирав грузо-вик молочного заводу, а ввечері розвозив бідони, вкладаючи в них квитанції на одержання грошей. Твердять, що не було жодного випадку крадіжки бідонів чи квитанцій. Тепер теж не буває таких випадків. Бідонів ніхто не ставить біля доріг, тому що опановують «сучасну техніку», озброюються багатим американським досвідом і наздоганяють передові в цьому відношенні країни. Багато років на Італійському бульварі існує таверна. Раніш тут висів червоний ліхтар, тепер його замінили двосторонньою освітленою червоною вивіскою. За кілька кварталів звідси зовсім недавно народилося нове діти ще безробіття. Воно навіть ще не має вивіски. Біля відкритих великих вітрин сидять жінки. Вони зайняті роботою: шиють, вишивають, вив’язують. Заходимо в цю рукодільню. Нас зустрічає літня людина. Сто п’ятдесят франків за добу. Вам на скільки днів? питає він. Ви здивовані запитанням. Ми просто так, подивитись. Тут не музей, тут ділове підприємство, говорить хазяїн. А чому ж так дорого? - вигукує перекладач. План Маршалла! відповідає хазяїн і грюкає скляними дверима. Це «ділове підприємство» розраховано на моряків, приїжджих, мандрівників. Тут можна придбати жінку на день, на тиждень, на місяць, з квартирою. Вона буде вам варити, прати і штопати носки. Одним словом, ви можете мати за 150 франків на добу служницю, господарку і водночас жінку, без шлюбних узів і церемоній. Що й казати західна культура, цивілізація! * « Американський журнал «Тайме» надрукував нещодавно крупним планом фотопортрет пана Спаака. Спаак безтурботно посвистує, таким зафіксував міністра об’єктив фотоапарата. Так, мабуть, він і просвистить незалежність Бельгії сказав мені один бельгієць, показуючи цей портрет. Свистом в Америці прийнято висловлювати захоплення. Та навряд чи пан Спаак, висвистуючи, захоплюється. Він швидше цим свистом відвертає себе від сумних роздумів і робить веселе обличчя перед суворим заокеанським босом. Нідерланди Скажіть, що це за Голландія без голландського сиру? обурюється голландський покупець, потрясаючи шматочком плавленого американського сиру. Всі промислові і продовольчі товари в Голландії відпускаються лише по картках. Пов-сюду купони, купони й купонні Лише два предмети можна купити без купонів пиво і... жувальну гуму. 2 Почалася осіння сівба, а на долях Білоцер ківського району ще літній пейзаж. Багато незвезених кіп, на чистих парах ростуть віники. Поєднання пару і віників мимоволі наштовхує на думку, що тут запарились... А всьому виною хвости невміння вкладатися в строки виконання комплексу сільськогосподарських робіт. Чому ж з’явилися ці хвости? КОЛИ ГОЛОВА НЕ ГОЛОВА У колгоспі «Червоний Жовтень» с. Городище лише о 9-й годині ранку починає працювати молотарка. Раз за разом вона люто реве просить снопів. Біля молотарки невистачає 10 чоловік. Зерно не віють, не важать. Сьогодні ще працюємо так-сяк, кажуть колгоспники, а в неділю почали молотьбу аж після обіду. Головна біда нема і Де ж ваші люди, товаришу Вдовико? запитуємо у голови колгоспу. Не знаю, відповідає він. Бригадири ще не подавали відомостей. А відомості прості: щодня працює лише тре тина колгоспників. Що робить решта ніхто сказати не може. Які завдання ви дали вчора на наряді?…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"