Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1948 №07 Сторінка 4

Журнал Перець 1948 №07 Сторінка 4. ’ гінпті Специальная инспекция при исполнительном комитете Киевского городского совета депутатов трудящихся Адрес: Кирова, 33 Тел. 3-46-15 Жилцю дома № 6 по ул. М. Житомерская. Резнику. ПРЕДПИСАНИЕ С получением даного предписания В далнейшому вас предупрещдаю: В случае повторних случаив (колки дров в квартире) ви будете боле строго наказами. по ст. 97 и 99 Криминалвого кодиксу за разрушение государственого имуществе. Інспектор спеціальної інспекції м. Києва Ярмоленко Є ПРО ЩО ПОГОВОРИТИ... Товариш Шуменко, регламент для доповіді вичерпано, а ви ще нічого не сказали про свою роботу. Скільки ще вам потрібно часу? Дві хвилини. ГАЛУШКА І Це не та полтавська галушка, яку оспівували різні просвітяни. І не той Магомет, що заборонив туркам пити вино і їсти свинину (щоправда, такі турки, як Ялчин, хоч свинини й не їдять, проте всякого свинства роблять більше, ніж будь-яка свиня). Галушка це голова колгоспу «Наша вигода» Севастіян Красавчик. Галушкою прозвали його ланкові, що їздили до Києва на нараду передовиків. І скільки не вимагав Красавчик пояснити, за що це йому така клякса у біографії, дівчата не пояснили. Лише порадили голові побувати в Києві у театрі й подивитися п’єсу «В степах України». А «Магомет» це племінний бугай цього ж колгоспу, що стоїть самотній на фермі і з ранку до вечора тоскно реве від нудьги, бо крім нього тут є лише одне зачучвіріле теля, що вертиться по загороді, крутячи хвостом-цурупалком (застряло в огорожі і здуру відірвало хвоста). Одного ранку колгоспниці гнали повз ферму своїх корів у поле на пашу. Одарка Смик поглянула на самотнього «Магомета» і на дурне теля та й кинула презирливо: Теж мені ферма! Півтора хвоста! Ці слова почув старий Лука, що доглядав «Магомета». Критикуєш? обурився старий. А «Зорьку» ти звідки взяла? Колишнього голову підмогоричила і з колгоспної ферми корову потягла! Не знаю, думаєш, як ти Онопрія Губу обкрутила? А тепер критикуєш?! І добре ми тоді з Онопрієм зробили, огризнулася Одарка. У вас би вона однаково не вижила. Старий Лука аж загорівся. У нас? А ти ж хто така? Колгоспниця, чи американська фермерша? Та яка з неї колгоспниця? За рік ЗО трудоднів має! підтримала Луку Одарчина сусідка. Не твоє діло! А може я хвора! розлютувалась Одарка. А по базарах шастати не хвора? Людям молоко з водою продавати не хвора... Почали збиратися колгоспники, що саме йшли на роботу. Лука підвищив голос, щоб усі чули. Он по інших колгоспах люди хіба ж так дбають. У них і врожаї, у них і ферми, і садки, і ставки. А в нас? «Зорьку» в колгоспі не було чим…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"