Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1948 №05 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1948 / № 05 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1948 №05 Сторінка 2. У РІДНОМУ КУБЛІ Мал. А. Алло Г. РИКЛІН ЗЛИЙ МІКРОБ ГЕББЕЛЬСІВСЬКА УТКА. Тут я себе почуваю як дома. Політичні епіграми НЕРОЗБЕРИХА Крик один, один шум І одна у них роль: Де де-Голль? Там, де Блюм, А де Блюм? Де де-Голль. ТРІЙЦЯ Ой, зібрались Трумен, Даллес, Та хвалились, вихвалялись: Друг у нас в Європі є ГОЛЛЬОБЛЮМОРАМАДЬЄ. ЧУДЕСНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ В дяді Сама на душі Радість превелика: Він з китайця Чан Кай-ші Зробив Чан Кай-шпика! П. ГЛАЗОВИЙ. Того ранку з приймальні було повно народу. Тут був і... Ні, не так! Ми обриваємо цю сіру, прозову фразу і переключаємось на ту захоплену лірику, котру М. В. Гоголь вжив на опис бекеші Івана Івановича. Славні люди зібрались у приймальні! Найвідмінніші! А які голови! Фу, ти пропасть, які голови! Я ставлю бог знає що, коли в кого-небудь знайдуться такі! Он відомий критик, який уже давно перейменований на хва-литика. Поряд з ним популярний автор циганських ридансів. Збоку на дивані примостився нашумілий автор ще не написаної комедії. Біля вікна замріяно курить відомий літзакройщик і кушнір. З першої-ліпшої повісті він за 24 години виготує драму, комедію, оперу, балет. Та хіба мало тут, в цій приймальні, іменитих, знаменитих і маститих! А ось біля стола секретарки стоїть Катя. Персонаж рядовий, але грає в нашому оповіданні одну з головних ролей. Гарненька дівчинка, років двадцяти з половиною. Вона працює кур’єром чи то в РАТАУ, чи в товаристві культурного зв’язку з закордоном. Принесла сюди якийсь пакет і чекає розписки. На столі рукопис п'єси молодого драматурга Сироїженка. П’єса зветься «Сміливо, товариші, в ногу!». Катя доторкнулась пальцями до рукопису. Папір виявився товстим, ворсистим, неприємним на дотик. Тому драматургічний твір молодого автора не сподобався дівчині. У зв’язку з тим, що Катя не була театральним рецензентом, вона відверто і на весь голос висловила свою думку: Ой, яка ж погана п’єса! От тобі і Сироїженко... В цю хвилину через приймальню до себе в кабінет прослідував Сергій Кузьмич. Слова Каті досягли його вуха. Але, як кажуть, в одно вухо влетіло, з другого вилетіло. Сергій Кузьмич зайшов до кабінету, сів у крісло і взявся за різні справи й телефонні дзвінки. А за півгодини прийшов до нього заступник начальника сектору. Я до вас, Сергій Кузьмич, з приводу п’єси «Сміливо, товариші, в ногу!». Ага. Хто автор? Сироїженко. Ага. Чув.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"