Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1948 №03 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1948 / № 03 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1948 №03 Сторінка 2. БуВА ,ТРАЇЇЛЯ 1І СЯ... «ВАЖНА ПТИЦЯ» Ми одержали по радіо повідомлення з головного танка: «Десант взяв у полон групу офіцерів на чолі з важною птицею». Прочитавши слово «десант», ми посміхнулись. Він нараховував... два активних штики, але, судячи з радіограми, штики ці були по-справжньому активні, якщо вдвох зуміли взяти в полон «важну птицю» вкупі із штабом. Невдовзі до місця події підоспі-ли головні сили, і ми побачили таку картину. Біля танка стояло 8 німецьких штабних офіцерів з піднятими руками. Біля них походжав з автоматом зовсім ще юний солдат, у хвацько насунутій пілотці. А збоку сидів на траві військовий у кашкеті з велетенською туліею. його охороняв другий автоматник. «Важна птиця» мала франтуватий вигляд, і тому автоматники думали, що це мало не сам Гітлер. Насправді ж нічого важливого «важна птиця» собою не являла і окремого конвоїра не потребувала. Але, коли ми наблизились до восьми полонених, нам довелось немало здивуватись. Серед добре наляканих офіцерів у сірому старенькому сюртучку стояв сам доктор воєнно-історичних наук, командир німецької дивізії, що ми добивали, генерал-лейтенант Франек, який негайно заявив нам свої претензії на те, що з ним обійшлись не зовсім ввічливо й не приділили йому особливої уваги, Я пожурив автоматників. Молоденький солдат виструнчився і сказав: Винуватий, товариш гвардії полковник. І коли я його відпу НАЙКОРОТША РОЗМОВА Радянська Армія завжди розмовляла з ворогами иайлаконічиішою в світі, але добре зрозумілою мовою. стив, він із злістю процідив крізь зуби, звертаючись до «важної птиці»: Що ж ти голову людям морочиш, опудало?! Нарядився, як пава, а сам... Тьфу, нечиста сила! Гвардії полковник Л. ВІТРУК. НЕСПОДІВАНІ ТРОФЕЇ Обминаючи рови і воронки від снарядів, мій танк наблизився до околиці. Німецьке військове угруповання було нами посічене буквально на фаршмак, лише подекуди бродили фашистські «пантери» і самохідки. Аж тут я відчув, як мені хочеться їсти. Зі злості подумав: заморив би черв’ячка перед виїздом і в шлунку не пищало б. Добре було б перекусити, сказав я, стрибнувши з бооні на землю А баштовий мій я зараз не пам’ятаю точно, де він до війни працював чи то в столичному ресторані, чи то дресирувальником у цирку, але загалом він був людиною, яка ніде не розгубиться посміхнувся і сказав: На закусочку, товариш гвардії генерал, можу запропонувати сардинки і паштет, знову ж таки ковбаску. На перше можна... Ти що, Борітько мариш, чи брешеш? запитав я Пробачте товариш гвардії генерал, сам цілого вола проковтнув би. От, я на пам’ять і підготовляю меню. Я зайшов до першої хати. Пусто. Нікого нема. Раптом вбігає схвильований командир машини і, захекавшись, говорить: Товариш генерал, німці йдуть. Давайте через віконце! Іншого виходу не було. Ми опинились в садку й побігли до танка. Пройшло хвилин десять. Командир машини, навівши кулемет на хату, випустив довгу чергу. Німці врозтіч. Баштовий підбіг до хати, заглянув всередину…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"