ГУМОР І САТИРА

Перець 1948 №01 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1948 / № 01 / Сторінка № 5

Перець 1948 №01 Сторінка 5. Мал. Бе-Ша Я завжди твердив, містер, що руським не можна вірити. От і тепер: говорили п'ятирічка*1, а виконують за чотири роки! .Сільрада, У кутку, біля вік* на сидить виконавець Ганна і, мабуть, думає над тим, куди її зараз пошлють. За широким столом секретар сільради Трохим Петрович Назаренко, на вимогу загсу, підбиває на рахівниці підсумки: скільки в селі відбулося за рік весіль. Так засвадьбилося, каже, що, дивись, і в «свояку* не втиснеш. Лише за жовтень вісімнадцять весіль справила Галини! В сінях цокнула клямка. Трохим Петрович усміхнувся. - Гляди, знову якась парочка йде розписуватись. Двері відчинились, і парочка зайшла: вісімдесятип’ятирічний дід Михайло Якимович Ревтюх і якась баба. Що хотіли, діду? Розписатись хочу. Що-що? Розписатись. Мені зав. статтю до ЗИ- шо КРЙМРР клубом помагав скласти до райгазети, як я ферми ми виринав. І договорились, тут стрінемось, щоб розписатися, що дійсно так було. А ви грамотні? До 55 років, каже дід, умів тільки «Ревтюх» писати. А після, як ото в 26-му году видержав курс лікнепу, то й газету читаю. Де ж ви «Ревтюх навчилися писати? А он вона, наша гімназія! насмішкувато мовив старий і показав у вікно на малесеньку, похилу хатку з кривенькими вікнами. Ото там я пройшов «аз-буки і всі науки»! Закреслений Запам’ятали, діду, ще дещо радянською 3 тої юколи- ' « «і? владою. ГАЛИЦЯ Запам’ятав. Що? Найбільше запам’ятав, як бив піп. А за що ж бив? За те, що я замість сказати «чудо» говорив «фокус». ...Багато розповідав Михайло Якимович про стару Галиию. Ходили в школу тоді 25 ЗО учнів. Та й ті, каже, далі пер-вого класу не видержували і йшли до Поньки». А що ж то за Понька був? Поміщик. Секретар сільради відкрив папку, глянув у неї і каже: А знаєте, скільки тепер учнів в нашій новій десятирічці?... Чотириста! За ЗО років вийшло з Галиці 70 учителів, 17 інженерів, 25 зоотехніків. 50 агрономів. 20 офіцерів Радянської Армії, 5 лікарів, зараз у вузах до 200 наших земляків студентів. ЗІ Це, як колись, то на всю Чернігівську губернію хватило б. підкинув старий. ...Розмову обірвав телефонний дзвоник. Галицька сільрада слухає... Ага... Зараз скажу... Пишіть. Газет одержує всього 420. Журналів 73. Що, що? Та просимо більше. Більше, будь ласка! II ...І от ми йдемо селом у колгосп «Червоне селище». Минули крамницю, пошту, друкарню, колгоспну лазню, медпункт, колгоспний цегельний завод... І стали. Стали тому, що не можна пройти мимо галицького клубу, щоб не глянути на нього. А як уже глянеш, то неодмінно зайдеш у клуб, у красиву і величезну бу дову з червоної цегли, покриту блискучим залізом, з великими, світлими вікнами. Просторе фойє, з чотирма колонами, ще не закінчене. Ліворуч і праворуч кімнати. Одна для бібліотеки-читальні, друга для оркестру. Третя для буфету, клубу. (Так і хочеться сказати «кабінет директора»!). Для того, щоб назвати Четверта кабінет зав. цей клуб справжнім міським театром, невистачає лише одного кабі нети адміністратора, що перед початком вистави роздавав би контрамарки своїм знайомим. Та в Галиці всі свої, всі знайомі, а тому «адміністратор» навіть кошторисом не передбачений. І правильно! А ось - наш зал! гово рить голова колгоспу Пилип Іванович Птуха і відчиняє ліві вхідні фарбовані двері. Зал! Рядами стоять стільці. На кількох бокових дверях написи: Запасний вихід». Скільки місць? Та малувато. Всього 500. Оце…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"