Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1948 №08 Сторінка 6

Журнал Перець 1948 №08 Сторінка 6. ГОЛУБІВСЬКЕ СВІТИЛО Сьогоднішню експозицію нашої виставки відкриваємо виробом львівського заводу «Штамп». Перед вами гасова лампа. Від усіх досі відомих зразків львівська лампа відрізняється такими властивостями: 1) Ні одне скло стандартних випусків до неї не підходить; 2) Гноту машинка не піднімає; 3) У резервуар машинка не загвинчується. Не ждіть від цієї лампи світла. Вона здатна лише кинути тінь на директора заводу «Штамп» А. П. Голубова. ПРИЧІП СИСТЕМИ МАТВЄЄВА А це директор Київського авторемзаводу № 3 т. Матвєєв. Кому доводилось користуватись виробами заводу,' той знає, що серйозний вираз обличчя директора нічого спільного не має з серйозним поглядом керівника на якість продукції. Продукція заводу причепи. Відомо, що в них: підшипники закріплені неправильно; поворотна подушка зовсім не діє; стрем’янка замість 18,5 мм дає 14,5 мм і І. д., і т. п. Завдяки цьому причепу до директора авторемзаводу т. Матвєєва міцно причепилась кличка бракороба. ГЛИНОБИТНА АКВАРЕЛЬ До уваги батьків: не купуйте дітям акварельних фарб одеської артілі «Інхімком-бінат», яку очолює т. Германюк. Малювати ними не можна. На дотик пензля фарби абсолютно не реагують. Лише в окропі вони починають танути і тоді набирають первісного образу гончарної глини. Якщо ж ви вже придбали одеську акварель, рекомендуйте дітям використовувати її замість камінців при грі в «класи». ЗАДИРКИ Довгий час людина в кожусі, з мішком за плечима, в якому бряжчали якісь металеві предмети, здавалася городянам надзвичайно загадковою особою. Людина заходила в під’їзди багатоквартирних будинків і не кричала, як інші: «Лагоджу відра!» або «Заливаю калоші!», а стукала в двері і терпляче чекала, поки їй відкриють. Коли двері відкривались, загадкова людина починала ставити зовсім немислимі запитання. «Чи нема у вас, запитувала вона, нових чемоданів? А чи не купували ви, бува, які-небудь меблі?». Та яка вам до цього справа? роздратовано відповідали йому господарі. Але людину це не бентежило. Ви, хазяєчко,. не гнівайтесь, лагідно відповідала вона. Адже, я не розбійник. Я людина корисна. А кажу я це до того, що, коли, наприклад, ви купили у нас, у Сталіне, на мебльовому комбінаті шафу чи стіл, то їм необхідно зробити невеличкий ремонтик. Звідкіля це вам відомо? запитувала заінтригована хазяйка. Ну, як же! На цій меблі фурнітура тримається на чесному слові. Економлять, а чуть торкнешся і все посипалось. Це правда, погоджувалась миролюбна хазяйка, у нас давно всі ручки і завіси повідривались. Та ви зайдіть, чого ви стоїте з коридорі? Людина заходила в квартиру, скидала з плеча мішок і входила в свою роль. Вона оглядала нову меблю і тут же, без зволікання, виправляла дефекти. В іншій квартирі хазяйка показувала майстрові утюг і запитувала: Чи не можна що-небудь зробити, а то білизну рве? Майстер брав у руки утюг, критично розглядав його, торкав пальцем і багатозначно казав: «Задирки!». Потім, поцмокавши язиком і покрутивши головою, неначе між іншим запитував: Не поймеш, звідкіля він родом єнакіївський, чи ще чийсь. З магазину, коротко відповідала хазяйка. З магазину, цього мало, треба знати, хто таку потвору на світ народив. Майстер діставав з мішка молоток і зубило, просив хазяйку потримати утюг в потрібному положенні і тут же зрубував задирки на нижній площині утюга. Тим же інструментом йому довелось орудувати і в третій квартирі. Там ного просили привести до порядку ліжко, його лише вчора купили в…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"