ГУМОР І САТИРА

Перець 1948 №08 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1948 / № 08 / Сторінка № 3

Перець 1948 №08 Сторінка 3. НА ЖАЛЬ, НЕ КАЗКА, А БУВАЛЬЩИНА Не за три-дев’ять земель, а в місті Києві, по вулиці Рейтерській, № 17, живе, поживає і добра наживає славний молодець.молодчик. по імені Микола, по батькові Павлович, а по прізвищу Молодченко. Живе він у двох прегарних світлицях, з мо. лодою прегарною дружиною, п’ятою по рахунку на віку його короткому. Живе собі й печалі не знає, не відає. А перед цією, за рахунком п’ятою молодою та прегарною дружиною, була в нього четверта дружина, а перед четвертою була третя, а перед третьою була друга, а перед другою була перша. Довго чи не довго жив з першою дружиною славний молодець-молодчик, по імені Микола, по батькові Павлович, по прізвищу Молодченко, але розлюбив її, покинув і одружився вдруге. Довго чи не довго жив з другою, але роз-любив він і другу, покинув її і одружився втретє. Довго чи не довго жив з третьою, але розлюбив він і третю, покинув і одружився вчетверте, і взяв собі молодого інженера Аллу Олександрівну Руденко. Пожив славний молодець-молодчик, по імені Микола, по батькові Павлович, по прізвищу Молодченко з Аллою Олександрівною років шість, двоє діток прижив. Та розлюбив він і Аллу Олександрівну, розлюбив і діток рідних, покинув їх і... Але швидко казка кажеться, та не швидко молода, прегарна дружина, п'ята по рахунку, в дім молодця-молодчика ввійти погодилась. В тебе, каже, мій ясний молодчику, двоє діток маленьких, і будуть для мене твої світлиці тісненькі, темненькі... І скоїв молодець-молодчик підлу-найпідлішу справу, яку ні пером описати, ні в казці розказати. Люта хвороба підстерегла Аллу Олександрівну й обох діточок маленьких і довелось добрим людям в лікарню їх відвезти. Цього тільки й чекав молодець-молодчик, но імені Мико-ла, по батькові Павлович, по прізвищу Молод-чеико. Він спритно-хутко обміняв дві кімнати на дві великі світлиці поверхом нижче, забрав меблі, одяг, не пожалів навіть діток рідних, все загарбав, від хустини до сорочини. Залишив він їм з матір’ю голу, вогку, непридатну для житла комірчину малесеньку, а сам бувайте здорові! Повернулась Алла Олександрівна з дітками додому й очам своїм не повірила. В квартирі порядкують чужі люди, меблі розставляють, картини вішають. Що це робиться, люди добрі? жінка питає. А їй відповідають: Нічого не робиться, жінко добра. Все в порядку. Раніш тут ти жила, а тепер ми будемо жити. А тобі муж твій, славний моло дець-молодчик он оту комірчину залишив. Хоч вона й маленька й сиренька, але проживеш як-небудь. Та будеш чорним ходом ходити, бо через наші хороми дороги тобі не буде. Веде мати діток в ту кімнатку чорним ходом, спотикається, гіркі сльози ковтає, але надії не втрачає. Подамся, думає, в суд, там знайдуть 'управу на молодчика, там захистять і мене, і дітей від свавілля дикого. Подалася вона в нарсуд 4-ої дільниці Сталінського району міста Києва, та до судді Румеліоті: Так і так, товариш суддя. Розсудіть, захистіть дітей. Але чи то вже в того судді Румеліоті замість серця чорнильниця порожня в грудях була, чи то йому молодчик так до душі припав, чи може ще якісь причини на хід справи вплинули, бо розсудив…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"