Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1948 №08 Сторінка 2

Перець 1948 №08 Сторінка 2. Остап ВИШНЯ Ілюстрації В. Гливенка Дилда, ТиміпІ Іванович, такий собі є на світі. Прізвище таке в його: Дилда. Коли заснувався в його селі колгосп, Дилда, Тиміш Іванович, сильно покрутив носом, отак: круть-круть-круть! і сказав своїй жінці Салимонії Пилипівні Дилді: Гуртове чортове! Залишився тоді Тиміш Іванович Дилда одноосібником. Ну, що ж: одноосібник, коли він чесний, коли він виконує все те, що від чесного радянського громадянина вимагається, одноосібник у нас всі громадянські права має. Не дійшло, значить, іще до свідомості людини, що колективна, артільна праця корисніша, вигідніша, ну, й хай собі хазяйнує окремо, колись зрозуміє, де ліпше, чи в артілі, чи в одноосібному господарстві. Про Тимоша Дилду ми б не сказали, що щось десь до його свідомості не дійшло, вовча думка сиділа під капелюхою в Тимоша Дилди: А мо* воно не надовго?! А мо’ хто прийде та й той... Колгоспи собі росли, розвивалися, багатіли, а колгоспні люди жили собі та поживали. Дивилися колгоспники на одноосібника Тимоша Івановича Дилду та посміхалися: Ну, живи собі! Нам що, дилдуй далі! Час ішов, а отой що «мо’ прийде та й той», не приходив. Виходить, значить, що вийшло воно не на «недовго», як думав Дилда, а зовсім навпаки назавжди. От одного вечора, коли Тиміш Іванович Дилда та Салимонія Пилипівна Дилда (дил-динят у їх не було) сіли вечеряти, Тиміш Іванович Дилда говорить Салимонії Пилипівні Дилді: - Салимонько! Га?! Що пак я тобі хотів сказати? От забувся! Мо’ сирівцю внести? Та який там сирівець?! Не в сирівці справа! Мо’ спину почухати? Ой, яка ж ти неоковирна! Ну хто ж за вечерею спину чухає? Мо’ якраз засвербіло? Ой, засвербіло! Ой. засвербіло! аж скрикнув Тиміш Іванович Дилда. - Ох, і засвербіло ж, та тільки не з того боку! Замовк Тиміш Іванович Дилда. Сопла Салимонія Пилипівна Дилда. У хаті було тихо. Салимонько! раптом промовив Тиміш Іванович Дилда. Га?! Ой, мабуть, у колгосп записуватись треба?! Ой! ойкнула Салимонія Пилипівна. Підскочила з місця, підбігла до печі, одско-чила від печі, мотонулася до мисника, од мисника до запічка, ухопила чомусь рогача й почала підважувати рогачем лежанку. Потім ухопила ночви, поставила на діжу, діжу з ночвами поставила на помийницю, сіла сама в ночви та тоді ще раз; Ой! Тиміш Іванович Дилда схопився з місця й несамовито крикнув: Салимонько, сядь! Я вже сидю! Одне слово, в колгосп Тиміш Іванович Дилда й Салимонія Пилипівна Дилда записалися. Вечорами вони сиділи одне проти одного, дивилися одне одному в очі й кивали головами. Салимонія Пилипівна витирала хусточкою очі, а Тиміш Іванович скреготів зубами. Посидівши отак…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"