ГУМОР І САТИРА

Перець 1948 №24 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1948 / № 24 / Сторінка № 5

Перець 1948 №24 Сторінка 5. Страшенно багато розвелося довірливих людей» сказав Пен- тик. Не думаю, заперечив я. Ти завжди перебільшуєш. Анітрохи, наполягав він. От іменно довірливих і, коли хочеш знати, легковірних. Не віриш? Я тобі доведу. Стривай! Як ти гадаєш: сьогодні можна попасти на концерт Аркадія Райкі-на? Абсолютно неможливо. -відповів я. До початку концерту залишається тридцять хвилин. Квитки тому. Щоб послухати Райкіна потрібне чудо. Я покажу тобі це чудо. твердо сказав Пентик. Ходім. За кілька хвилин ми опинилися біля головного адміністратора. Оточений натовпом, адміністратор повторював весь час те саме: Квитків немає, товариші... Нічого не можу зробити. У залі повно. Якось незвичайно спритно орудуючи плечима й руками, Пентик (а слідом за ним і я) пробилися до адміністратора. Два слова Квитків немає, не дав йому договорити адміністратор. Це мені відомо, нетерпляче одмахнувся Пентик. І, нахилившись до адміністратора, він прошепотів йому щось на вухо. А-а-а... пожвавішав адміністратор. Прошу! Він навіть сам відчинив нам двері до зали. Послухай! вигукнув я, дочекавшись антракту. Що ти йому сказав? Всього три літери, ствуюче відповів Пентик. Так, але яких? Терпіння!.. Я взявся сти тобі, що е ще багато занадто довірливих, і я це доведу. Скажи: що ти вважаєш неможливим або, в крайньому разі, надзвичайно важким? Я замислився. Я вважаю надзвичайно важким потрапити на прийом до завідувача міського житлового управління. ’ Коли ти зумієш пройти до Його кабінету без будь-яких нень, тоді я складу зброю. Маловір! сміючись відповів Пентик. Я пройду! Другого дня ми опинилися біля заповітних дверей кабінету завідувача житлового управління. Прийому немає, зупинила нас секретарка. Товариш завідувач зайнятий! Чим же він зайнятий? зневажливо поцікавився Пентик. Зайнятий і все! відрізала секретарка. Я не можу всім і кожному пояснювати... Ми не кожні, суворо перебив її Пентик, Ми... І, нагнувшись до секретарки, прошепотів ЇЙ щось на вухо. Так би ви й сказали, пролепетала секретарка, одну хвилиночку... Вона впурхнула до кабінету завідувача І за секунду випурхнула звідти. Вас просять зайти. Коли ми вийшли на вулицю, я сказав: Не рушу з місця, поки ти не поясниш мені цього чортовиння! Що ти їм, чорт забирай, шепочеш? Я кажу їм: Ми з АБЦ». Звідки?! З АБЦ. Що це таке? Нічого. Просто три літери. Хоч убий, не розумію! І вони не розуміють. В цьо- зпродано ще тиждень почав Пентик. торже- дове-людей нарешті відповів я. у скла д- му й уся штука! Коли б я сказав з Головтютюну або з Водоканал-тресту, нас, можливо б, і не прийняли. А то АБЦ! Дідько його знає, що це таке! Ніхто не розуміє, а спитати соромиться. Хіба це не довірливість? Хіба це не легковірність? Я мовчав приголомшений... Було вже пізно, коли ми підійшли до будинку, де я живу. Знаєш що? сказав Пен- тик. Уже пізно, а мені далеко додому. Дозволь переночувати в тебе. Будь ласка, я буду дуже радий. Я подзвонив. На дзвінок вийшов двірник. А цей громадянин хто? спитав він, показуючи на Пентика. Я з АБЦ, зневажливо відповів Пентик. Як,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"