Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1949 №17 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1949 / № 17 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1949 №17 Сторінка 4. Мал. О. КОЗЮРКНКА Я Милосердя починається у себе дома. той довго ходить босий. Хто жде черевиків од небіжчика, Що соус для гусака, то соус і для гуски. Коли вже всі сиділи за столом, Болеслав Зборовський свого сусіда: 7 На це запитання Охрім Онопріенко, завідувач колгоспним виноградарством, відповів не відразу. Він помовчав, погладив свої чорні, мов крила ворона, вуса і з гідністю сказав: Гм! На різних фронтах доводилось. запитав й Ви де воювали, будь ласка? мов крила ворона, вуса і з гідністю сказав: Та це видно, стільки нагород маєте! А в Польщі, на Віслі, не воювали? Є таке село Забара-Давидівка? допитувався Зборов- Ні, в Польщі не бував II ський. Ні, в Польщі не бував... Інші місцевості визволяти прийшлося. Знаєте ськова, куди накажуть. справа вій- Зборовський посміхнувся. Жаль! Потім він повернувся до сусіда праворуч і спитав його те ж саме. Це поставило сусіда комсорга скрутнувате становище Польщі праворуч колгоспу Ананька в Чому ви чемоданчик не залишили в ха ті? Він же вам заважає. Не в цьому справа, прошу товариша, II 49 мовив Зборовський. Тут у мене дорогоцін 1 Ні? От коли з божою поміччю одружитесь, яв на річ. Ви, прошу, одружено Жінку маєте? Ні? От коли з божою поміччю одружитесь, тоді зрозумієте. Тут, у цій скриньці, любов від воювали? Ні? Не встигли? І слава богу. глибокого серця лежить. Так! Ви, будь лас ка, і Нехороша то затія війна! Ось, послухайте, прошу, що воно за діло... Коли радянські солдати штурмували Віслу, тоді далеко був... У Забар о-Дави дівці одні жінки і малі діти залишалися. прошу товариша, я вам розкажу Я Володимир КУРБАН КУМА Про диво це кума в газеті прочитала І довго звечора не спала:. Хтось в океані у бездоннім Кита великого здобув Він з двісті тонн вагою був, Один язик лиш мав три тонни! «Всім язикам язик!» І сплеснула в долоні з нетерпіння: і , що в мене ----------- він німому сотворінню? Як жаль Бо нащо ж : Коли б добрячу річ оту я мала, II II аж скрикнула Кума, ф язика того нема! Сусідку б так я оббрехала. Що й рота б більш вона не розкривала. В кінці додам одну деталь я лише: Ота Кума в газетах Херста пише. Переклав з білоруської II II н Юрій НАЗАРЕНКО. Василь Дзюба, так вій через всю Польщу пройшов. То де він, прошу товариша, підхопився Зборовський. Зараз я його привезу! Через кілька хвилин колгоспний жеребець «Артист», запряжений в ресорний візок, видко віз Ананька на край села, до електростанції. Примчав Ананько туди і бігом у машинний відділ. Слухайте, Василю Петровичу, Польщі воювали? запитав Ананько здиво ваного механіка. вали? Не пам’ятаю. Бували! Я вас запевняю. Ви там одній польській жінці, що з дітьми в погребі ховалася, принесли з батареї відро супу й хлібину. « пам’ятаю. Ананько благально подивився так спалахнув, що навіть чуб став мокрим. Бували! Я рив комсорг. же, II Слухайте, І І 4 ВИ в Воював, товаришу комсорг. А що таке? А на Віслі, у селі За бара-Дави дівка бу- У своєму виступі в Манчестері англійський прем’єр-мі- прем’єр-мі- стико- ністр ЕттлІ всю вину за різке погіршання економічного новнща Англії звалив на муністів. і : їж в Ж г г в А і 1 х В І У-X ШВ НІ :ч» я Присядьмо, ... У мене є дружина Юколія, Юта її звати, і, слава богу, п’ятеро дітей. Значить, радянські солдати наступають, а німці відстрілюються. А радянсь- не Ні, Ананько. Ананько помітив, що гість з Польщі трішки засумував після Його відповіді. За дорученням громадських організацій села комсорг відповідав за культурно-художню частину прийому польських селян в колгоспі «Червоні зорі». Отже, мусить зацікавитись, чому засмутився гість. Коли гості після обіду пішли в колгоспний клуб, на спектакль «Платон Кречет», їм назустріч гримнув духовий оркестр під особистим керівництвом завідувача поштової філії в воював, сказав громадських ф тим більше він стим керівництвом завідувача поштової філії Зозулі. Оркестр ударив таку польку, що гості, намагаючись триматися якомога рівніше, всі, як один, пішли в танок. Делегати з Віоли та інших місць повели в коло українських дівчат і молодиць. Сам голова артілі Юхим Захарович з орденом Леніна на піджаці за колгоспні діла і бойовими нагородами гукнув: Ех, якщо таке діло!.. Ану, Марино, пішли! І, спіймавши за руку свою жінку, пішов і собі в танок. Ширше коло! почулися…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"