Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1949 №03 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1949 / № 03 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1949 №03 Сторінка 3. ПІД ПОВІТРЯНИМ мостом Мал С. СЛМУМА Англо-амеркканськІ власті всіляко рекламують, що вовн успішно постачають західні сектори Берліна через так званий «Повітряний міст». Цей міст приносить величезні бариші американським бізнесменам. Повітрям... Єлін ПЕЛІН А Д В Єлін Пелін один з найпопулярніших сучасних демократичних болгарських письменників, ім’я якого відоме далеко за межами Болгарії. В оповіданні «Адвокат», написаному письменником ще за часів монархії, Єлін Пелін тонко висміює нрави продажної буржуазної адвокатури. Окружний суд засідав у повному складі. Слухалася справа Мітре Маріїна із села Гро-еек за позовом Петра Маріїна. Сусід обвинувачував Мітре Маріїна в убивстві коня. Стояла нестерпна спека. З вікон судового залу було видно стіни будинків на протилежному боці вулиці, залиті сліпучим сонячним світлом. У залі було душно й порожньо. Лише двоє-троє селян свідків боязко й непорушно сиділи на своїх місцях. Виступав захисник маленький, кремезний адвокат, лисий, у потертому костюмі, з огрядним животиком. Не зводячи очей з голови суду, він вряди-годи висмикував з кишені руку, простягав її в бік підсудного й ораторствував, намагаючись за всяку ціну вразити своїм красномовством усіх присутніх. Та голос у нього був глухий, хрипкий, ніби виривався з луснутої труби. Він підвищував голос до крику, закочував очі і, закругляючи фразу, виступав уперед, широко розводячи руки. Але на апатичних і нерухомих обличчях суддів лежала, як і завжди, та печатка непорушного судійського терпіння й байдужості, яка дозволяла хоч на щось, та сподіватися. Голова полинув думками кудись у далечінь; один із суддів малював коників; інший, напевне музикальна особа, намалював великий скри-пичний ключ і старанно обводив його олівцем. Підсудний Мітре Маріїн маленький, ру сявий селянин, босий, у самій сорочці, сто 0 К А Т яв з шапкою в руці, і, нічого не розуміючи з промови свого захисника, стежив за великою чорною мухою, що з дзижчанням билася об шибку. Коли адвокат, переводячи подих, на мить замовк, Мітре обернувся до судового службовця, який байдуже колупав пальцем стіну, і голосно сказав: Слухай, голубе! Випусти ти цю дурну -муху! Годі вже їй дзижчати! Судді насмішкувато і з жалем глянули на нього. Голова подзвонив. Мітре Маріїн! Вам, як підсудному, більше б личило мовчати. ’Ну!.. Вона вже полетіла! сказав Мітре, показавши на вікно. Судді засміялися. Адвокат суворо глянув на свого клієнта, потім, солоденько посміхнувшись до суддів, продовжував: Так, панове судді! Всі ці обставини треба, так би мовити, взяти до уваги! Інакше кажучи, треба вникнути в психологію цього випадку! Уявіть собі ніч! Чорну, диявольськи чорну ніч на селі. Темно, хоч в око стрель! Мій клієнт лежить посеред двору або десь там на току і, використовуючи свящецне право громадянина, сторожує свої, кривавим потом зароблені, снопи, своє жито. Він лежить стомлений цілоденною працею! Він забув усе! (Свідки здивовано перезирнулись). Все! Дружину, дітей і, навіть, небо, як сказав поет... Стомлений працею, він міцно заснув! І раптом!.. Що ми бачимо, панове судді! Що? Немає слів, якими б можна було висловити це! Мій клієнт раптом прокидається й бачить!.. Який жах!.. Життя мого клієнта висить на волосинці! Над ним схилилася величезна потвора, грізна, страшна, готова його проковтнути! З переляку…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"