Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1949 №23 Сторінка 5

Перець 1949 №23 Сторінка 5. Олександр ПІДСУХА Ілюстрації В. ГЛИВЕНКЛ. Парторг зібравсь иа поле. Із воріт До нього чимчикує дід Свирид. Все лівим оком морг та морг. Товаришу парторг! Ну, як моя душа не буде у турботі? Ніхто ж мене не бачить на роботі. Бо сторожую як на гріх Коли після трудів своїх Всі сплять... Іщр я не одвик Снопи підвозити на тік. Питав є вільні коні і воли. Хай не до вечора, то може до обіда. Парторг всміхнувся: Ну, а спать коли? Дід заморгав: Який там сон у діда! До революції у фільварку над яром Свирид служив у пана. І недаром. Навчився грамоти. Один па всенький рід. Міг написать ім’я своє: Сви-рид. А гонору було: Тепер я вчений, люди, Моє почтєніє!.. казав завжди і всюди. З тих пір і став в селі своїм Свирид Почтєнієм Моїм. Коли ж щось кинув пану впроти, І пан прогнав його з роботи. Свирид три ночі в тишині Лічив, лічив прожиті дні. І долічився в темноті До того, що в своїм житті Трудивсь дванадцять тисяч днів, А’ ще по-людському й не жив. І народились немалі Скорботи та жалі. Для чого жити на землі? Діждавсь, діждавсь-таки, коли Ділити землю почали! Моє Почтєніє не всидить в хаті де там! Біжить на панське поле з батраками. Під отаким нечуваним декретом Він підписався б обома руками. Та знав п’ять літер, більше анітрохи, А прізвище складалося з восьми. Ну, словом, в двері нової епохи Дід входив з непроглядної пітьми. ...Літа ішли. Тимчук Василь В селі засновував артіль. По образу батьків продовжуючи рід. Міг тільки душу усуспільнить дід. Оскільки у Свирида Багатства що на нім. Він боротьби не відав Між нашим і моїм. Всі межі заоравши, Відчула біднота, Як у колгоспі наше В м о є перероста. Побачив дід, що жити краще стало. Що можна вже подумати й про сало. (Коли служив Свирид у багатіїв, То сало тільки бачив, а не їв). За те, що проявив себе у ділі, Дали Свириду порося в артілі. Сидить у хаті цілі дні І завірюху слуха…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"