Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1950 №02 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1950 / № 02 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1950 №02 Сторінка 2. З тем, надісланих на конкурс Перця ТОВАР ЛИЦЕМ Мал. К. ЗАРУБИ (По темі М. ВАИСБОРДА Харків) Несолідно! Таким звітом не похвалишся. Треба щось придумати! ЛИСТ ОБЛАСНОМУ ПРОКУРОРОВІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ СТАРШОМУ РАДНИКУ ЮСТИЦІЇ т. ГРІДІНУ М. А. Здоровенькі були, шановний Михайле Андрійовичу! Скажіть, будь ласка, чи доводилося Вам коли-небудь бувати у Приморськім районі Вашої області? Знаєте це там, де широкі ногайські степи, неозорі степи, батьківщина колишніх войовничих ногайців! Ідеш тим степом, а тирса по нім хвилями-хвилями-хвилями, як по морю синьому, по морю безкрайньому. І аж до самого до Азовського моря ті степи, до чудесної Обіточен-ськоі коси, біля якої районне тепер місто Ногайськ розляглося. Бували? Коли не бували, шановний Михайле Андрійовичу, багато загубили... Обов’язково побувайте... Казкове місце! Намилувавшися з чудесних краєвидів, Ви, Михайле Андрійовичу, обов’язково завітайте до районного центра Приморського району м. Ногайська, зайдіть до прокурора Плахотника Савелія Олексійовича і обов’язково познайомтесь з ним! Це людина, в якої ще на всі сто залишився буйний, невдержний і колобродний дух колишніх ногайських диких степовиків! С. О. Плахотник напевне привітає Вас у новому власному своєму будинку, куди він перевів і свою установу, щоб бути, як кажуть, «і дома, й замужем!» І Ви, шановний Михайле Андрійовичу, побачите, як С. О. Плахотник любить простір, шир. Степова його натура не може вміститися в якихось там 0,15 га присадибного городу... Куди там?! От голова колгоспу ім. Жданова Портнов і пожалував йому 3 гектари колгоспної землі. Гуляй, не хочу! А який степовик може жити без коня?! Ви ж знаєте степове прислів’я: «Горе воїнові без коня!» А у східних поемах ще й так кажуть: «Я посадив своє життя і свій вік на бистрого коня!» Директор радгоспу «Вольний» І. С. Гаврилов добре знає степову вдачу свого районного прокурора, і коли в нього (у прокурора) здохла кобила, І. С. Гаврилов негайно подарував йому радгоспну ворону кобилу-чо-тирилітку. С. О. Плахотник, як люб’язний хазяїн, обов’язково почастує Вас запашним молоком з-під чудової корови, яку Савелій Олексійович узяв у рай за готе коті, поставивши на її місце свою стару, ялову «драбину». С. О. Плахотник дуже добра людина він наділив таким способом коровами і свою секретаршу, і свого конюха, і конюхового сина, і тещу... Він не любить нікчемних корів, він любить хороші корови і запашне молоко, та до того ще, щоб того запашного молока ще й багато було. А поросята які в Савелія Олексійовича!? Не поросята, а поеми! Такі поросята плодяться тільки в учбовому господарстві Ногайського сіль-госптехнікуму та в радгоспі «Вольний». А дешеві! 120 карбованців дев’ятимісячне порося! Для Савелія Олексійовича та його найближчих дружків. Побувайте, обов’язково побувайте, шановний Михайле Андрійовичу, у Ногайську. Добре було б туди Вам приїхати прекрасної південно-степової осені, коли трохи вже прив’яла степова тирса (вона тоді ніж-на-ніжна!), коли вже птиці починають повертатися у вирій і коли на подвір'я до Савелія Олексійовича везуть і з колгоспів, і з радгоспів безплатно: од директора радгоспу «Вольний» І. С. Гаврилова 9 гарб лугового сіна, 7 центнерів вівса; з колгоспу «25-тисячник» 5 гарб полови, з колгоспу ім. Калініна 6 гарб яшної соломи, з…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"