Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1950 №13 Сторінка 4

Журнал Перець 1950 №13 Сторінка 4. «МИ ГОТОВІ ПЛАТИТИ. АЛЕ МИ НЕ ХОЧЕМО ХВОРІТИ» Цими днями зустрівся я з приятелем, який недавно приїхав з Японії. Ну, як поживають там янкі при дворі Макартура? спитав я в нього. Лікуються! коротко відповів приятель. Як це лікуються? Дуже просто. За офіціальними даними, сто процентів особового складу бригади морської піхоти контр-адмірала Бек-кера хворіє на венеричні хвороби. Сто процентів?! Сто процентів! 20 лютого 1950 р. японський уряд видав ювілейну книгу фактів, так звану «Білу книгу», двадцять п'яту від початку американської окупації Японії. В книзі повідомляється, що сорок процентів жителів країни сонячного сходу хворіє на ту ж хворобу, що й бригада морської піхоти. Тут же наводиться список 1600 благовірних японських жінок, які захворіли тільки тому, що їх приголубили американські офіцери. Ці цифри викликали паніку у близьких до американців японських родинах. Вірні дружини почали побоюватися своїх чоловіків. Вірні чоловіки почали побоюватися своїх дружин, яких можуть ще ощасливити велелюбні представники сорока дев'яти заокеанських штатів. До редакцій газет почали надходити листи. Чоловіки й жінки писали: «Ми готові платити, але ми не хочемо хворіти!» «ЗГІДНО ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ» Недавно у газеті «Асахі» було опубліковано таке повідомлення Токійського поліцейського управління: «Вчора вранці громадянку Гото, 19-ти років, було вбито пострілом в голову з пістолета. Особа, яка вчинила цей навмисний постріл, не підлягає юрисдикції японських властей. Про пригоду повідомлено відповідним властям, згідно встановленого порядку». Всі читачі зрозуміли, що тут ідеться про американця. Японська поліція не затримала вбивцю вона не має на це права. Американські власті не засудили його вбивати японців американськими законами не заборонено. Тоді ж та ж «Асахі» вмістила листа одного селянина. Я, писав селянин, захоплений американською демократією! Особа, яка навмисне вистрелила з пістолета в голову громадянки Гото, залишилась непокараною. Але японський уряд не розу міє великого значення американської демократії, Треба було б і японському урядові так великодушно ставитись до своїх громадян. Та замість цього японські власті засудили мого сина до чотирьох років тюрми за несплату половини податку. А в мого ж сина не було ані жмені рису, ані ієни грошей, і він нікого не вбивав. Коли ж, нарешті, і в нас будуть щасливі американські закони?» У примітці до листа редакція повідомила: «Ми зацікавилися долею Вашого сина і з'ясували обставини горя, що спіткало Вашу родину. Вашого сина було засуджено за директивою Макартура про суворе покарання неплатників податку. Особи, що вчинили навмисне вбивство, цій директиві не підлягають». Так реакційна газета «Асахі», сама того не бажаючи, хвицнула розгнузданих янкі. «ЦІННИЙ ВИХОВНИЙ ПРИКЛАД»... Заохочувані Макартуром, американські молодчики у формі морської піхоти утяли недавно штуку, яка закінчилася дипломатичним скандалом. В одному з най-фешенебельніших ресторанів Токіо в ресторані «Годжуон» недавно стався цікавий інцидент. Сюди зайшли повечеряти радник шведського посольства з дружиною…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"