ГУМОР І САТИРА

Перець 1950 №14 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1950 / № 14 / Сторінка № 3

Перець 1950 №14 Сторінка 3. Кіровоградський завод «Червона зірка». Ковальський цех. Ніч. Сплять, натомившися за день, великі молоти. Сплять горна. Сплять довгі верстати. Спить, припавши до ковадла, маленький ковальський молоток. Тихо. Десь опівночі з дальнього закутку цеху чути глухий стогін: О-ох! Ти не спиш, шістсот перший? запитує з-за верстата немолодий, але приємний голос, в якому ще бринить метал. Щось не спиться. Старість не радість... - А я ж тебе, шістсот перший, пам'ятаю, коли ти був ще молодим. Приймаючи тебе з рук раціоналізатора Свириден-ка, якщо не помиляюсь, це було в січні 1948 року, начальник цеху т. Блюмкін говорив: «О, це штамп з багатим майбутнім, однієї тільки сировини нам зекономить понад ЗО процентів!» Мало шо люди кажуть... Я ще теж не забув, як приніс тебе сюди Євген Григорович Юревич. І ти дуже сподобався начальникові ковальського цеху. «Про такий загортач, казав він, ми давно мріяли! Він наші сівалки зробить дешевшими на сотні карбованців». А що з тобою зробили? Кинули під верстат і ти лежиш та іржавієш! - Лежу, шістсот перший, лежу. Всі деталі вже відлежав. А час біжить... Ще як біжить! Скільки ми з тобою за цей час змогли б заощадити коштів і робочої сили! Не викинь нас товариш Блюмкін, може, і цех почав би план виконувати. Хто знає... Та з тобою, загортачу, ще не так безсердечно поводяться, як зо мною. Тебе засунули під верстат, а мене кинули в оцю купу брухту та ще й розлучили з моєю половиною. Два з половиною роки тому, коли мене приймали з рук раціоналізатора, я був ще повноцінним штампом. А тепер залишилося з мене півштампа; одну мою половину в ковальському цеху встигли вже загубити. Яке неподобство! Неподобство? - гірко всміхнувся штамп шістсот перший. - Ти, загортачу, очевидно, вважаєш, що тільки ми з тобою тут такі нещасні. А про штамп С-484 раціоналізатора Зайцева чув? Ця штука могла б щороку давати державі кілька десятків тисяч економії. Документи на впровадження цього штампа ще в листопаді 1947 року проштампували всі заводські авторитети. А начальник цеху металовиробів і товариш Найдьонов, одержавши С-484, закинув і його. Або візьми проект сошникового ящика, який може щороку дати 316 тисяч карбованців чистої економії. Раціоналізатор Брайченко запропонував його півтора року тому, і, незважаючи на всю свою ефективність, цей ящик теж потрапив у довгий ящик. Підрахуй, брате, скільки на цьому втратила держава. Заодно підрахуй, скільки міг би дати сухарик висівного апарата, запропонований винахідником Надутен-ком і засушений ще з минулого року в деревообробному цеху. Адже сам начальник цеху т. Остапчук колись вихвалявся, що завдяки винаходу На-дутенка завод щомісяця збереже 2 тисячі погонних метрів дощок. Дивуюсь, шістсот перший, як тільки терплять на заводі цих людей з дерев’яними серцями! Хіба ж не злочин маринувати такі цінні пропозиції? І що собі тільки думає наше бюро раціоналізації?! Начальник бюро раціоналізації товариш Підопригора каже, що він не має сили щось зробити, у нього немає адміністративних прав. А в кого ж вони є? Підопригора каже, що в головного інженера товариша Крючкова. А той що? Як тобі сказати? Недавно до головінжа звернувся кореспондент «Перця». Ледве він заговорив про раціоналізаторів, як почув від товариша Крючкова: «У всіх справах раціоналізаторів звертайтесь до Підо-пригори. У мене зараз серйозні діла». Кореспондента це, мабуть, дуже здивувало? Анітрохи. Кому ж не відомо, що для нашого головного інженера справи раціоналі- І На фото: стебла озимої пшениці, зазняті 28 квітня 1950 року.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"