Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1950 №14 Сторінка 2

Журнал Перець 1950 №14 Сторінка 2. Т. П. ШПАНЬКА - міністра місцевої паливної промисловості УРСР. Даруйте, товаришу міністре, але потурбую Вас запитанням. Скажіть, чи знаєте Ви, що означає вираз: дим коромислом? Чи знаєте Ви, що цей вираз у наш час набув найширшої популярності на шахтах підпорядкованого Вам тресту «Вороши-ловградмісцеввугілля», де начальником т. Головін? І не без причин! (Диму, як відомо, без вогню не буває). Перше, що кидається у вічі, коли приїжджаєш на шахти, це дим, товаришу міністре! Дим коромислом стоїть над Ма-нуйлівським шахтоуправлінням. Дим коромислом стоїть і над Мало-Іванівським шахтоуправлінням. Це горить вугілля, товаришу міністре, горить народне добро. Самовіддані, роботящі шахтарі щоденно видають на-гора тисячі тонн чорного золота. Вони знають, що вугілля хліб для промисловості. Не знають цього лише байдужі чиновники, що сидять на-гора в кабінетах і не думають про вчасне транспортування вугілля. Дорогоцінне паливо лежить, самозапалюється і горить. Не горять від сорому тільки байдужі чиновники. Коли запитуєш у шахтарів: чиє вугілля горить? вони відповідають: Міністерства місцевої опалювальної промисловості. Яка їдка, але заслужена іронія на адресу апарату Вашого міністерства! З димом ідуть у повітря тисячі тонн вугілля, з димом летять сотні тисяч державних грошей. Я запитую: невже цей дим не їсть Вам очі, товаришу міністре? Й. С. СЛАТВИНСЬКОГО - директора Ківшоватської МТС, Таращанського району, Київської області. Дозвольте потурбувати і Вас, Йосипе Соловейовичу. На світі божому появилася нова різновидність бюрократів. Новий бюрократ за своєю формою різко відрізняється від звичайних старих бюрократів. Він ніколи й вигляду не подасть, що йому байдужі інтереси колективу, він не гримне на відвідувача: «Сьогодні в мене неприйомний день! Прийдіть на тому тижні». Він не скаже скаржникові: «Вашою справою мені ніколи займатись, залиште мене в спокої». Навпаки, коли глянеш на такого бюрократа збоку, то може здатися, що це не людина, а рідкісний концентрат чуйності й великодушності, що таких сердечних симпатяг ще й світ не родив. На його обличчі завжди сяє посмішка, в його погляді бачиш суцільну увагу й співчуття. Коли до нього заходить відвідувач, він встане з-за столу, вийде назустріч, потисне руку, попросить відвідувача сісти, розпитає про життя-буття, поцікавиться здоров’ям, а коли діло дійде до…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"