Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1950 №04 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1950 / № 04 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1950 №04 Сторінка 5. Мал. С. САМУМА Чого ви так квапитесь? До весни ж ще далеко. От ми й поспішаємо їй назустріч. ляти, правдива книга, я, каже, як бригадир артілі «Смерть капіталізму», хочу підтвердити це такими фактами... І в цю мить немов хто шилом штрикнув кореспондента. Підхопивсь, витягнув шию: Якої ви сказали артілі? «Смерть капіталізму» спокійно повторив Григорій Степанович. Кореспондент спочатку позеленів, потім побілів, потім ці два кольори, очевидно, під впливом жовчі, змінилися на один на колір яєчного порошка. Помовчав. А тоді крізь зуби процідив: Ви, здається, встали, пане бригадире, щоб дати факти? Прошу. Тут Григорій Степанович метнувся до тумбочки біля мого ліжка, дістав мій портфель і витяг звідти Грамоту від Міністерства сільського господарства, в якій було ясно написано: «Нагороджується Левко Явтухович Буряк, бригадир артілі, за вирощення пшениці по 37 центнерів з гектара на площі 200 гектарів». Кореспондент засовався на стільці, а Григорій Степанович додає: Факти, як вам відомо пане, уперта річ. Так чи ні? Так, одвічає той, але ж, але ж... Ми стрілися випадково... Словом, тик-мик... і встав. Прошу, каже, пробачення, що я порушив ваш відпочинок. . Посидьте, кажу, може, ще які запитання є, то давайте, поговоримо... Були б, каже, - ще запитання, але мене рознервував пан бригадир. І подався з кімнати до воріт, на вихід. На цьому й обірвалося наше інтерв’ю. Ну, й здорово ж ви замінили мене, мовив академік Григорій Степанович. А ви, кажу, га? тай розсміялися обидва. ...З того часу і прозвали мене академіком. Спочатку в санаторії, а потім і в селі. І я так думаю, що якщо вже прозвали, то, значить, було за що. Петро КУКУЛЕНКО. ОБІРВАНЕ ІНТЕРВ’Ю Послав мене колгосп відпочити в санаторій. А ви самі розумієте, що коли вже послав, так, значить, було за що. Санаторій гарний, білий-білий, неначе той лебідь стоїть на березі Чорного моря. Та діло не в цьому, а в тому, що в санаторії відпочивав академік. Григорієм Степановичем звали його. Кімнати наші були поруч. Познайомилися ми якось та й подружили. Погуляти до моря було підемо, чи в гори заберемось, то він усю дорогу розказує мені про рослини, про те, як вони живуть, як за ними слід доглядати... Замориться він розказувати тоді я почну, тільки я вже не з теорії, а з практики більше. Слухає він, бувало, і…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"