Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1950 №04 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1950 / № 04 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1950 №04 Сторінка 4. З малюнків, надісланих на конкурс Перця Мал. М. ОГНИЩЕВА (Харкін) Троянди й колючки американської демократії. «ГЛАС ВОПІЮЩОГО В БОЛОТІ» II А КИЇВЩИНІ, в Переяслав-Хмельницькому районі єсть великі бо- 1 1 лота. Єсть там 1 колгоспи, що освоюють ті болота. Єсть там і Панфильське болотне дослідне поле, що працює на болоті Супіїї вивчаючи способи освоєння боліт. Одним із способів підвищити врожайність на висушених торфовищах єсть внесення в грунт мідного добрива, що зветься піритний огарок. Багато піритного огарку єсть на суперфосфатних заводах УРСР. І управління кормодобування Міністерства сільського господарства. і дослідне поле, і колгоспи просять Укрсільгосппостач. просять Київське обласне управління сільського господарства: Дайте піритного огарка! Не дають! Чому не дають? Не дають, і вже! Ну вас. кажуть. у болото! Що може порадити в цій справі Перець? Спробуйте отой папір, що на ньому ви пишете прохання про пірит ний огарок, спалити і тим попелом удобрити торфовища. Попіл, як відомо, не погане добриво! У всякім разі, користі, очевидно, більше буде, ніж псувати папір на заявки Ущ с1льгосппостачевІ. НА ПОХИЛЕ ДЕРЕВО ЗАПЛЮЩИВШИ очі. дуже легко собі уявити, яким цього літа буде місто Ярунь (на Житомирщині): чепурне, квітуче, у зеленому шумовинні молодих декоративних дерев. Недаремно ж населення Яруні затратило стільки енергії на озеленення свого районного центра. Коли ж розплющити очі. то ця приваблива картина, створена уявою вмить зникає. 1 вимальовується інший пейзаж: гострі цурпалки на тих місцях, де торік були посаджені дерева, а коло них корови і кози, які меланхолійно догризають останні шматочки кори. На завершення композиції слід було б на передній плай картини винести фігуру голови виконкому Ярунськоі районної Ради т Нікуткі на. який споглядає цей сумний краєвид. І на жаль, споглядає з заллю ценимн очима. Державне видавництво художньої літератури видає в цьому році повну збірку байок великого російського байкаря Івана Андрійовича Крилоеа перекладах в українському перекладі. Нижче друкуємо байки І. А. Крилоеа з повної збірки в українських радянських поетів. Деталі про тракторні деталі Тяганина на 5 місяців. Поки що без кінця. ДІЮТЬ: Тоа. Гурарій керуючий Українським трестом «Автотракторозбут». Тов. Плугов директор тресту «Уиррадгоспкаракуль». 13 тракторів НД-35 без деталей. МУЗИКИ сусіду, збива. Сусід сусіду звав к обіду; Та замір в інше укладавсь: Господар в музиці кохавсь І півчих слухать заманив свого Та й заспівали ж: один одного Хто в ліс, як кажуть, хто по дрова. Ну просто тріскотня дубова. Й зів’яла в гостя голова. «Мене хоч пожалій, сказав він, непохоже Оце на хор. Це горлани: Деруть вони». «То так, господар відповів, а чи.м негоже? Вони хоч трішечки й деруть, Зате і в рот хмільного не беруть. Яка в них поведінка боже!» А я скажу: про мене краще пий Та діло розумій. Переклад Павла ТИЧИНИ. НАКЛЕПНИК І ЗМІЯ Даремно про чортів мовляють. Що ніби справедливості вони не знають. Ні, правду часто теж вони оберігають: І приклад тут навести можу я. На все у пеклі черга є своя: Отож, змагаючись. Наклепник і Змія Податись першістю своєю не хотіли І зашуміли, Кому б годилося йти першому із них; А в пеклі першість має той з-поміж усіх, Хто ближнім бід накоїть більш тяжких. Так сварка не мала тут розпалилась: Наклепник до Змії мерщій Язик солопив свій, А перед ним Змія своїм жалом хвалилась; Сичала, що вже їй образи не знести, І все п’ялась його переповзти. Наклепник був уже за нею опинився; Та Вельзевул1 того не потерпів: І сам, спасибі, захистив, Вступився і осадив назад Змію, Сказавши: «Хоч твої заслуги визнаю, А першість все ж йому по правді віддаю: Ти зла, твоє смертельне жало Зблизька дає отруйний сік. Кусаєш без вини (і то не мало!) Чи ж можеш ти вжалить дошкульно віддалік, Як злий Наклепників язик, Що не спастись від нього вже ні за горами, Ні за морями? То ж, бач, він більший лиходій; Повзи ж за ним і чванитись З тих пір наклепники у пеклі Переклад Дмитра 1 Вельзевул сатана. не смій». вище змій БІЛОУСА. МУХА Й ПОДОРОЖНІ У спеку, в літній день, в південну саме пору. Піском розсипчастим, під гору, Тяжкий, з родиною дворян Вчотирикінь ридван Ледь пхався. Геть коні змучились; хоч кучер як старався, Спинилися. Він з козел зліз умить І, коней злий мучитель, Удвох з лакеєм їх нещадно батожить. Усе дарма! Повзуть із брички мимохіть Ьоярин, бариня, служниця, син, учитель Однак, вантаж в ридвані ще лежить, Та й не малий, тож коні хоч смикнули, Насилу зрушили і ледве-ледь тягнули. Тут Муха трапилась. В пригоді чом не стать? всю мушину міць взялась вона дзижчать, Навколо брички прудко в'ється, наліта впритул на корінну, То в лоб укусить припряжну, замість кучера на козла враз береться, А то від коней відлетить…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"