ГУМОР І САТИРА

Перець 1951 №07 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1951 / № 07 / Сторінка № 9

Перець 1951 №07 Сторінка 9. МОЇ ОДНОПЕРЧАНИ І куди ж дивиться шило? У крамницях споживспілки сіл Бабичі, Покути, Нижній Коропець, Мукачівського округу, немає у продажу мазі, вірьовок, цвяхів. Мукачівська окрспоживспілка і правління облспо-живспілки (голова т. Шило) погано турбуються про своїх пайовиків. (З листа до редакції). Нічого не скажеш хороша набережна. Але.. Так от вирішив я пройтись по набережній ні, не муз ловити, ні я ж не поет, а щоб просто відпочити, газету свіженьку почитати. А вітрини ж тут, на набережній, гарні-гарні, солідні. Ще б МОЄ ВАМ ШАНУВАННЯЧКО! З листа виконуючому обов’язки директора Ракошинської МТС, Мукачівського округу, ЛИТВИНЕНКУ Костянтину Васильовичу. Одного разу Ви розгорнули свіжий номер політвідділівської газети. І... о, жах! Вам, у Ваші вельмишановні очі стрибнув такий прозаїчний заголовок «Більше уваги підготовці кадрів МТС». Ви швиденько перевели погляд вниз, на підпис. Під статтею з прозаїчним заголовком був підпис завідуючого курсами трактористів В. Камардина. І чим уважніше вчитувались у статтю, тим швидше перетворювалися в Зевса-громовержця. Відкрито, з справжньою більшовицькою прямотою т. Камар-дин писав про те, що підготовка Мал. бр. КОВАЛЕНКІВ Кінь: За таким головою і мені нема спокою... ПРО ГАЗЕТНІ ВІТРИНИ І ЩЕ ПРО ДЕЩО... Хороше наше місто Ужгород! Йдеш вулицями не надивишся. А воно ж весна надходить! Серце аж вистрибує в грудях, неначе бруньочки в ньому розпускаються. Словом весна! А набережна ужгородська! Пройдешся по ній і сам не помічаєш, як вірші в голову так і лізуть. Кажуть, що ужгородські поети спеціально сюди за натхненням, муз ловити, значить, приходять. пак не менше двох тисяч кожна коштує. Добрим словом пом’янув я батьків міста. Видно зразу, що люблять вони нашу радянську пресу, поважають газети. Підійшов я до першої вітрини, ще раз помилувався її зовнішністю, але... Ще як вивісили «Правду» від 4 лютого, то так і залишили. Навіть «Закарпатську правду» і «Советское Закарпатье» умудрились не міняти на протязі двох днів. І так погано на душі в мене стало. Вирішив я про це до газети написати. Прямо-таки хотів сісти над Ужем, на східцях, бо ж лавиць на набережній ніяк не зберуться поставити, і написати. Та згадав, що ні паперу нема в мене, ані ручки. Думаю собі, на пошту зайду. Розповідали, що там дуже дбають про відвідувачів на столах, та ще й яких столах, клей завжди є, ручки, чорнило, папір і конверт можна придбати... Від набережної до пошти рукою подати. Заходжу. Сів до столу, взявся…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"