ГУМОР І САТИРА

Перець 1951 №07 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1951 / № 07 / Сторінка № 3

Перець 1951 №07 Сторінка 3. Леонід ЛЕНЧ Ілюстрації В. ГРИГОР’ЄВА Як виходити з базару трохи збоку в негустому од верби холодочку, аж сірий од ядучої дорожної куряви, сидить на колодці Гарасим Пилипович Чубченко, член артілі «Фотограф-аматор», кріпкий дідуган із запорізькими вусами, й чекає клієнтів. Поруч стоїть триніг з його фотоапаратом, і для любите- Зачекайте! При чому тут судак? Ви пригадуєте наші умови? Ми домовились, що я вам посилатиму молодих, що беруть законний шлюб, на предмет мені лів задник з вершником у черкесці; у коня, на якому сидить вершник, з ніздрів, як із бовдура, валує дим. Під копитами у коня валяється подоланий чи то лев, чи то тигр, чи то меделянський дог. Замість лиця у вершника дірка, куди клієнт просовує голову. Мати фото мисливця на тигрів заповітна мрія кожного місцевого хлопчака. Там десь на базарній площі одчайдушно кувікають поросята, здивовано гергочуть гуси, вимогливо й сердито мукають воли, риплять колеса в гарбах, гудуть колгоспні полуторки, сміються і щось вигукують люди. А тут порівнюючи тихо. Від довгого чекання, знічев’я Гарасим Пилипович клює носом. Очі в нього заплющуються, думки плутаються і якась млявість обхоплює все тіло. Він дрімає. Раптом чує сердитий голос: Прокиньтесь, Гарасиме Пилиповичу! І)ото. І ви з кожного фото даєте комісію 10 карбованців. Була така угода? Ну, була! За цей час, наскільки мені відомо, ви сфотографували чо-пари молодих. Так? Так, сфотографував. Чого ж ви не хочете платити належну мені комісію в розмірі 40 карбованців? А тому, що всі чотири молоді, по-перше, зняті без фати, а по-друге, наскільки мені відомо, йшли вони до мене не через ваш вівтар! Йшли іншою дорогою. Так? Отець Денисій аж рота роззявив од здивовання, заморгав очима й повісив панамку на судаків хвіст. (Чотири пари одружилися, а його обминули!). Яку вагу має фата в наших розрахунках? Гарасим Пилипович крутить головою, регочеться й говорить: Все чисто їм пояснив! Ох, і плювалися ж вони, коли ді- тири Чубченко кліпає очима і бачить над ним схилився отець Денисій священик місцевої церкви присадкуватий, широ-кокряжий чолов’яга в парусиновім підряснику і в солом’яному, пошарпаному брилику-панамці. На руці в отця Денисія висить великий кошик, звідки стирчить золотавий хвіст судака-курьонки, зелене цибулиння. Здрастуйте, отче Денисію! хрипучо говорить Чубченко. Бажаєте фото? Давайте, я вас на коні зніму! Під Єгорія-побідо-носця! Тільки замість списа судака в руці триматимете! Бліді, пухлі щоки отця Денисія заливає рожева фарба. Я не жартувати до вас прийшов, Гарасиме Пилиповичу, говорить він драматично, а звольте пояснити, чому ви порушуєте нашу з вами... конвенцію? Ніби дивуючись, фотограф розводить руками: зналися про хитру вашу «угоду» і про ваші руки загребущі, отче Денисію! Так що з мене вам належить, пробачте, - дуля! Отець Денисій підскакує, ніби його електрикою жигонуло! Непотрібна ви людина, кричить він, чого ж ви зо мною умовлялися? Щоб продати мене, як Іуда Скарійотський? Гарасим Пилипович теж підводиться і говорить тихо, але з притиском: Ви, отче Денисію, про Іуду…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"