Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1951 №07 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1951 / № 07 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1951 №07 Сторінка 2. Лист секретареві Долинського райкому КП(б) України (Кіровоградська область) т. МУНТЯНУ. Мій низенький уклін вам, товаришу Мунтян! Даруйте, ще й ще раз даруйте, що пишу з таким великим запізненням. Каюсь, ще й ще раз каюсь! Знаєте полібе-ральничав. А хотів же було написати ще влітку минулого року, ще тоді, коли дійшли до мене сигнали, що ви. шановний товаришу Мунтян, перебуваєте в гострому конфлікті з більшовицькою критикою і самокритикою, що ви на ножах з працівниками своєї районної газети й інакше, як «писарчуками», не величаєте їх, що найменші критичні виступи газети дуже дратують і сердять вас, і ви глушите їх, не шкодуючи живота свого. Пам’ятаєте, як ви скипіли, коли влітку минулого року районна газета вмістила статтю про директора радгоспу «Реконструктор» т. Бойка. Нічого надзвичайного у тій статті не було. Газета покритикувала керівника радгоспу за порочну практику в доборі кадрів, і все. Але ви розцінили це, як страшну єресь. На пленумі райкому партії вн кинули на адресу «єретиків-писарчуків» гнівну репліку: Пора припинити районній газеті зводити наклепи на наших людей. Пора прикрутити хвоста писарчукам. Тоді я подумав: є у характері товариша Мунтяна щось від героя гоголівського «Ревізора» городничого Антона Антоновича Сквозник-Дмухановського. Пригадуєте його монолог з останньої дії: «Я б усіх тих писак! У, перодряпи, ліберали прокляті! Чортове насіння! Вузлом би усіх зав’язав, на борошно б стер вас усіх, та чортові в підбивку! в шапку, туди йому!». У Сквозник-Дмухановського «писаки», «перодряпи», у вас «писарчуки», «наклепники»... Є щось спільне! Тоді, ще влітку минулого року, мене й потягло до пера. Хотів запитати звідкіля це у вас, яким вітром навіяло вам оцього всього? А потім утримався. Навіщо, думаю, псувати товаришеві настрій. Може й так пройде у нього ця хвороба. Поміркує, зважить все самокритично й зрозуміє свою помилку. Але, виходить, що не проходить. Покінчивши з критикою на шпальтах районної газети, вам захотілось ухоркати власною рукою власного кореспондента обласної газети по Долинському кущу Ф. Маленка. Щоб не писав «писарчук»! Щоб не критикував «писарчук»! Щоб не смів «писарчук»! У грудні місяці Ф. Маленко написав в обком КП(б) України про дуже некрасивий вибрик третього секретаря райкому т. Бронникова (кланяйтесь йому!). З обкому дзвінок: Це що за витівка! Притягнути винного до відповідальності. Ви і Бронников подумали, що написав в область завідувач відділу наросвіти т. Москаленко, і швидко-швидко... зняли його з роботи. Ф. Маленко виступив на районній партійній конференції. Він розказав делегатам, що ви затискуєте критику, розправляєтесь за критику, що ви по-барському ставитесь до газети і до її працівників. Що Ф. Маленко говорив сущу правду, довели ви самі своєю поведінкою. Через два тижні після конференції неслухняному кореспондентові було категорично заявлено: Працювати в газеті ти більше не будеш! А один з ваших помічників Гусаревич відрубав просто по-гусарськи: З Маленком пора розрахуватися! Значить, «на борошно його» та «чортові в підбивку! в шапку, туди йому!...». Не вийде, товаришу Мунтян! Епоха не та! Даруйте, ще й ще раз даруйте, що так пізно написав! Каюсь і єдине, чим втішаю себе, так це думкою, що краще пізно, аніж ніколи. Привіт Вам од серця. Від Вашого ПЕРЦЯ. Мал. С. САМУМА В ЯПОНІЇ МАКАРТУРА Що нового, Хамото? - Нічого особливого. Як був командиром полку, так і залишився... начальником поліції... До однієї з західних держав прибув якийсь заморський діяч культури. Він мав намір написати велику роботу про культуру цієї держави, йому треба було об’їхати країну і зібрати матеріали. Але насамперед він заїхав у посольство своєї країни, де зустрівся з культурним аташе посольства. Що ви можете сказати про літературу цієї країни? запитав діяч культури, постукуючи олівцем по блокноту. Люди, звичайно, читають, процідив аташе тоном людини, що розуміє важливість сказаного нею. Що читають? Ну... що читають? Книги... Значить, книги... Ну... також... газети... І газети, повторив діяч. Читають стільки, скільки дозволяють їм очі. Очі, знаєте, дуже важлива штука. Минулого року прибуло на призовні пуикти 225.226 чоловіка і з них сім процентів виявились непридатними до військової служби через слабий зір. Це до деякої міри, як кажуть, послаблює оборону країни. Мене цікавить, що читають люди, а не оборона країни. Що ви скажете про театри? Театри? Останнім часом тут побудовано кілька театрів. Здається, в них навіть грають. Знаєте, один із цих театрів справді чудовий. А що ви можете мені про нього сказати? Театр міститься напроти заводу артилерійських снарядів. Склади ПРО НЕВИКОНАННЯ ВИКОНАННЯ... Київський обласний суд буквально задихається в тісному приміщенні. Нема зали для судових засідань, нема кімнати для свідків, для архіву. Київський обком КП(б) України 7 травня 1949 року ухвалив спеціальне рішення створити нормальні умови для роботи облсу-ду. Бюро обкому ухвалило звільнити для облсуду ввесь другий поверх у будинку № 15 по Володимирській вулиці, для чого зобов'язало Київську міськраду переселити звідти Київську геолого-розвіду-вальну контору й ще деякі установи. Був…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"