Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1951 №17 Сторінка 5

Перець 1951 №17 Сторінка 5. МАЙЖЕ ЗА П. ФЕДОТОВИМ Мал. Р. МАТУСЕВИЧА Слідом за Ісландією США збираються окупувати й Норвегію. Сватання американського генерала. ИЯВЛЯЄТЬСЯ, серед критиків, літературознавців і мистецтвознавців є не тільки захвалювані. Є й самохвали. Захвалювані у своїй творчості, як правило, темпераментні, витіє-ваті, витвори їхньої фантазії буйні, у них що не думка пербола, що не речення фонтан, що фраза ріка. Самохвали трохи стриманіші, більш мірковані. Наприклад... гі-не по- твороньки-чароньки Критик М. Шумило написав літературно-критичний нарис про О. Гончара, автора ряду хороших творів. Хвалити цього письменника е за що, і його хвалили немало. Але найхвалебніші рецензії бліднуть, коли їх порівняти з літературно-гіперболічним нарисом М. Шумила. Олесь Гончар «людина з гарячим серцем» (стор. 9), пише Микита Шумило, «людина з глибоко поетичним світосприйманням» (стор. 13), нагороджена «дивною чистотою зору» (стор. 14), у нього «багате й щедре серце» (стор. 43) і тому «на кожній сторінці, в кожнім рядку чуєш биття його гарячого серця» (стор. 55). «...Віртуозно, наче граючись, автор змушує читача то сміятись, то серйозно й захоплено стежити за виявом голубиної чистоти людського серця» (стор. 68). «Всі твори Олеся Гончара напрочуд поетичні» (стор. 10), «чудесні його новели» (стор. 47). Він «зачарував читачів» (стор. 15), книга його має «виняткову чарівність» (стор. 17), образи мають «велику приворожливу силу» (стор. 24), а «такої особливої приворожли-вості творам Олеся Гончара надає його сердечне ставлення до людей...». Це на 43 сторінці. На тій же сторінці йдеться про чарівливість і заворожливість творів письменника. Приворожено-заворожений критик далі пише, як сповідається: «Читаєш і ніби сам очищаєшся від дріб’язковості, від засміченості сприймання і стаєш вище... І в піднесеному хвилюванні відчуваєш пробудження своїх приспаних буденщиною сил(?!) і можливостей» (стор. 60). Отаке буває з захвалювачами: сам і очистився, і став вище, і піднесено розхвилювався, і розбудив свої приспані сили, а хорошого письменника ні за що, ні про що обкадив так, що чхати й кашляти хочеться. В одному місці, розбудивши в піднесеному хвилюванні свої приспані сили, зачарований критик, говорячи про мову Олеся Гончара, зайшов так далеко, що замість речення пустив граматично розбризканий «мовний» фонтан: «Мова…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"