ГУМОР І САТИРА

Перець 1951 №11 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1951 / № 11 / Сторінка № 5

Перець 1951 №11 Сторінка 5. На пероні майстри сцени. Ми бачимо тільки авангард славної армії працівників театрального мистецтва. Попереду в парі йдуть Одарка Литвиненко-Вольгемут та Карась Іванович Патор-жинський. На жаль, на малюнку не можна передати найкращого, що є в них їхніх голосів. На коні М. Гришко виконавець ролі Богдана Хмельницького в опері К. Данькевича. Зі своїми театрами ідуть Г. Юра, К. Хохлов, М. Крушель-ницький і славний ветеран нашого театру М Мар’яненко, далі Б. Тягно. Театри в надійних руках! Дружно крокують А. Бучма та Ю. Шумсьний. Безліч ролей втіливши на сцені, вони, старші досвідом. завжди молоді талантом. За ними Н. Ужвій. Талант її цвіте, як калина, гілку якої несе вона в руках. За нею йде артистка з малим сценічним досві- дом, але великим артистичним обдарованням 0. Кусенко. З букетом квітів від прихильників її таланту йде артистка В. Любарт. Ю. Тимошенко (Тарапунька) і Ю. Березін (Штепсель) замикають цю групу. Один, як бачите, високий, другий, як бачите, низенький, а талант у них значно більший за середній арифметичний... Підійшли на перон майстри українського образотворчого мистецтва. Попереду, оточена веселими дітлахами із своєї «Весни», поспішає їхня тьотя лауреат Тетяна Яблонська, вона діткам і «Хліб» несе, хоч і довела всім, що живе вона не єдиним «Хлібом». За нею угинається під пропорційним до своїх полотен пензлем М. Хмелько. Поруч, милуючись із творів своїх учнів, солідно шествують народні художники О. Шовкуненко та В. Касіян. С. ригор’єв демонструє художньо-математичний фокус, як «Двійку» можна оцінити на п’ятірку, а за ним чорноморець В. Пузир-ков, майстер з глибокого моря випливати на художню височінь. Молодий скульптор О. Ковальов з любов’ю несе бюст майстра високих урожаїв О. С. Хобти. Молодий майстер несе старого майстра... О. Козюренко загострив олівця: «Бережіться, палії війни, проколю!». Народний художник СРСР А. Петрицький захопив тільки два макети оформлених ним спектаклів, бо всіх не забереш, а А. Рєз-ниченко до поїзда йде, аж «Земля гуде», що її він так талановито ілюстрував. С. КОВАЛЕНКО Варвара КАРБОВСЬКА ПОЕТ Товариші письменники й поети! Про мої стахановські «секрети» Писали і журнали, і газети Ось так, мовляв, Омельченко Сазон У полі виконав дві норми за сезон; Отак він догляда свою машину. Отак цінує кожную хвилину... Здається, досвід мій уже цілком узято Хронометром і фотоапаратом, Людиною з чорнильним автоматом. Та ні! Лишився ще один «секрет». Товариші! І я поет. І я люблю співати Сторінку гарну. Стогектарну, У полі лемешами написати... Та так, щоб пригорнувсь рядочок до рядка, Щоб почерк мій пізнали з літака, Щоб мій високий, безогрішний, стиль Вгадали і Левко, і Галя, і Василь, Щоб згодом похвалили молодиці Нові видання жита і пшениці, Доповнені і Лисенком, і мною, І досвідом Героя-ланкової. І я з чуттям Сосюри і Тичини Частенько слухаю щасливий сміх дитини. Дзвінкий, як серебро, дівочий спів, Могутній, нескінченний хор дубів, Дуети лісосмуг з хорошими житами, Високе соло сонця над полями... Так радісно звучить, ясна та молода, Гармонія Свободи І Труда! І, мабуть, недарма до нашого Союзу З усього світу емігрують музи... Так, я поет. І всі мої «секрети» Годилося б назвать «секретами» поета. Та, бач, про це не написав ніхто. На фотографіях було... пальто, У нарисах білявий чуб, хода ведмідькувата, «Москвич»... Приймач... Новенька хата... Таблиця рухів, засобів і дій... Виходить, є у ТРАКТОРА водій, А де ж ота тисячосильна сила, Що в полі чистому на труд мене водила?.. Писали нарисисти і поети Про мої стахановські «секрети». Та, прочитавши все, я так сказати мушу: Товариші!.. Дивіться в душу! м. Ізюм. БІЛЯ входу в завод, на паркані заводського саду, висіла барвиста афіша. Вона не схожа була на інші афіші, а скоріше скидалася на білу скатертину, майстерно вишивану різнокольоровими нитками і таким веселим узором, що перед нею мимохіть зупинялися прохожі. Зупинився й Іван Петрович Переверзєв. ... На мене, як він говорив потім, такі війнуло з цієї афіші чимось рідним, хорошим, а коли прочитав «Декада українського мистецтва в Москві», я не витримав! І справді, він таки не витримав, промчав через прохідну, ткнувши вартовому під ніс свою перепустку. Робилося це так, про людське око, бо хто ж на заводі не знає головного механіка Івана Петровича Переверзєва? До початку роботи залишилося півгодини. АІеханік узяв собі за правило приходити, як він казав, зранку зарані. О-о! На ловця і звір біжить! вигукнув він, побачивши огрядну, солідну постать Ганни Власівни. Але, як людина ввічлива, він одразу ж виправдався: Я, Ганно Власівно, ловлю когось із завкому, а щодо звіра, ні в якому разі не беріть цього на свою адресу. Просто обмовився. Щодо вас, то ви наш поважаний голова завкому і... І ближче до діла, сказала Ганна Власівна. Цілком справедливо! Я хочу знати, що ви зробили у зв’язку з декадою? Декадою озеленення? По-моєму, тут і питати нема чого! Заводська територія квітне й пахне, скрізь газони... Ах, Ганно Власівно! Я ж не про це! Газони ваші справді... Наші газони такі, як їм і належиться. І знову ж таки, цілком справедливо. Але я говорю про декаду українського мистецтва... Все в порядку, сказала Ганна Власівна. Квитками відає Катюша. Звертайтесь до неї. Молоді хлопці в…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"