ГУМОР І САТИРА

Перець 1951 №11 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1951 / № 11 / Сторінка № 3

Перець 1951 №11 Сторінка 3. З освітлених вікон клубу артілі «Промінь» линуть чарівні для слуху аматорів звуки, від яких завмирає серце і в грудях з’являється приємний холодок хвилювання. «До-ре-мі-фа-соль-ля-сі-до»... О! Яка мати при цих звуках не відчинить вікна свого і, прислухавшись, не промовить: «Це ж і мій Тарасик там на кларнеті вчиться!».. А дівчата? Чи ж є в колгоспі «Промінь» хоч одна дівчина, що змогла б у такий час усидіти дома й не побігти до колгоспного клубу? Ні! Немає такої дівчини в колгоспі «Промінь»!.. Не радують ці звуки тільки Остапа Денисовича Бублика. Вони нагадують йому, що при клубі є оркестр, який вимагає коштів на всякі там баси і контрабаси, на бубни й пищики... Мало того! Ще й драмгурткові різну бутафорію подавай! І цього їм мало! Гуртківці-аматори насідають на голову колгоспу Остапа Денисовича Бублика будуй новий клуб! Ось і сьогодні у старому тісному клубі розігрується батальна сцена. Щільно оточили аматори Остапа Денисовича і з усього того галасу, що здіймається навколо, він одразу схоплює знайомий мотив: новий клуб! Марина умудрилася навіть всунути йому в руки величезний букет квітів з пишною стрічкою: «Нашому шановному Остапові Денисовичу за прихильне ставлення до художньої самодіяльності»... Я не потерплю підлабузництва! відбивається Остап Денисович. Забери геть свого пахучого віника! Ніякого підлабузництва! Це аванс за батьківське піклування про культуру нашого села. Ти не під’їжджай, гарячиться Остап Денисович. Так оце й почнемо тринькати на вас гроші! Коли б ще грали, як справжні артисти! От хоч би й ти, Марино... Яка з тебе артистка?! А Микола? За столом з ложкою він артист! Ех, дав тут трошки маху Остап Денисович! Мов ужалений підскакує Микола і в очах його гнів: Як керівник музгуртка і трагік, я за свої дії не ручуся! вигукує Микола й, підождавши, поки Левко-контрабас і Михайло-флейта схоплять його за руки, пручається й трагічно проголошує: Я сьогодні когось уб’ю! Но-но! застерігає його Остап Денисович. Це тобі не на сцені!.. Ні! Краще б не з’являтися Остапові Денисовичу на очі гуртківцям! Тепер на нього наступає сама Степанида Пилипівна Швидка, голова сільської Ради. Загримована під Наталку Ков-шик з «Калинового гаю», вона влаштовує йому на клубній сцені драматичну сцену: Опортуніст!.. Бюрократ!.. Остап Денисович знає, що це слова з її ролі, але все ж неприємно якось. Схоже на підрив авторитету... І він залишає поле битви, кинувши на прощання слова, які ніби громом вражають гуртківців: Грати б навчились, перше ніж говорити про новий клуб... Завклубу Карпо Орлик потрясає кучерями і від хвилювання починає говорити віршами: О грім небес! Не бачити нам клубу, Аж поки Бублика як слід не пропечем!.. * * * Дзвінок з району був для Остапа Денисовича приємною несподіванкою. До них їдуть артисти обласної філармонії! Це тобі не Карпо з Мариною, й не Левко із Степанидою!.. Тільки чого б ото їхати представникові з області? Так і подзвонили: разом з артистами приїде представник обласного відділу культосвітніх установ. Е!.. Це вже щось не теє... Остап Денисович вирядився в нову вишивану сорочку, підперезався червоним шовковим пояском з китицями. Степанидо Пилипівно! поважно говорив він голові сільради. Передай своїм задерикуватим гуртківцям, що я їм готую сюрприза. Сьогодні до нас філармонія прибуде... От ви й зможете повчитись, як по-справжньому грати треба... Остап Денисович помітив, як Степанида Пилипівна ховає посмішку, і подумав: «Ти в мене засмієшся! Я тобі так просто «бюрократа» й «опортуніста» не забуду»... Увечері хлопчаки подали довгожданий сигнал: Ідуть!.. Першим зійшов з машини бородатий чоловік з великою лисиною на голові, в окулярах і з портфелем у руці. Зразу видно представник! А артистів Степанида перехопила і повела прямісінько до клубу. І як вона встигла?.. Здрастуйте, товаришу Бублик! трохи шепеляво привітався представник. Як поживаєте? Живемо не горюємо, хліба не купуємо! пожартував Остап Денисович. - Приємно, приємно! сказав представник. Ну, розказуйте, показуйте свої багатства. Знав, видно, представник, яку струнку душевну зачепити в Остапа Денисовича. Голова, хоч і скромний, а успіхами колгоспу любить похвалитися. Загинає Остап Денисович пальці: Урожай по 20 центнерів на круг це вам раз! Мільйон триста тисяч на рахунку два. А який ми свинарник збудували! Палац! Такого свинарника ви ніде в області не побачите це три. А наш водогін, а теплиці!…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"