Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1951 №11 Сторінка 2

Журнал Перець 1951 №11 Сторінка 2. Мал. В. ЛИТВИНЕНКА Ця артистка почуває себе у нас, як дома! Ще б пак! Вона ж родом із нашого колгоспу. Остап ВИШНЯ ТАЛАНТИ Кілька років тому теплого весняного вечора сиділи ми в одному мальовничому се- лі на Полтавщині в садочку біля хати. А садки цвіли! Ой, як же ж садки цвіли! Небо, розуміється, було зоря- не... І місяченько, розуміється, блідолиций був на небі... І хрущі, розуміється, гули над вишнями. Соловейко все те бачив та все співав: «Тьох, тьох, тьох!» Усе, як слід... Надійшли дівчатка - молоденькі вчительки. Ми ж знаємо, що коли три українці вкупі, то це вже хор. А тут було цілих п’ять: дві дівчини, два парубки та один уже вроді дід. Ясно: капела. «Думка» не «Думка», а що капела факт! Дід хоч і не дуже з голосом, а проте гуде. Обов’язково гуде. Ну, розуміється, зразу ж: «На вгороді верба рясна-а-а!» Пізненько вже було: десь біля дванадцятої... Коли ось з-за бузкового куща дівчаче: Доброго вечора вам! Співаєте? Стоїть перед нами щось таке чорне-чорне, чорніше від темної ночі. Обличчя в пилюзі, в мазуті, біліють тільки зуби та блищать очі. О, Галю! наші дівчата до неї. Звідки це ти? Оте чорне, що виявилося Галею, не сіло, а ніби аж упало на траву: Ох, і втомилася ж! Доорювала! Дала слово, що сьогодні закінчу ниву! І закінчила! Так оце ти прямо з трактора? - Еге! - Так ти ж не на цім кутку живеш! Пісню почула! Не витримала! Співати хочеться! І зразу високим, чистим-чис-тим сопраном як заведе: «Посі-я-ла огірочки...» Галя трактористка місцевої МТС. То - наш соловейко! так усі її називають. Оре на зяб співає, культивує пари співає, сіє співає, тягне комбайна - співає... Голова колгоспу, дивлячись на стіну озимої пшениці, підкручує було вуса й усміхається: Аж співає та наливається наша озимка! На співочих парах сіяна. Галя і на зяб орала, Галя й культивувала, Галя й сіяла! Галя й коситиме! А потім, як уже зерно в засіках, прийдеш, прислухаєшся, а зерно ніби аж видзвонює в коморі! Співоча пшениця! А Галі тій ішла тоді дев’ятнадцята весна! І отож, дивіться: цілісінький день на тракторі (слово дала доорати!), іти б ото відпочивати, так ні, пісню почула, не витримала, на другий куток подалася і зразу: «Посі-я-ла огірочки»... Вже сіріти почало на небі, підхопилася Галя: От і відпочила! Побіжу, вмиюся, годинку полежу, бо взавтра ранесенько на роботу! І побігла... Ви гадаєте, що тихо побігла? Де там?! Через усе село бігла, і весь час було знати, де біжить Галя, бо за Галею всю дорогу пісня бігла. Де тепер та Галя? Може на тракторі й досі співочі пари обробляє, а може в народному хорі... «Дівчини переяславки» виводить, а може в 2 В МОСКВУ! В МОСКВУ! Увага! Говорить ПЕРЕЦЬ. Наш мікрофон поставлено на пероні Київського вокзалу. Ще раз увага! Сьогодні в Москву на декаду українського мистецтва та літератури виїздять видатні майстри української культури. Чуєте шум пропелера? То не спізнився, як бачите, до від'їзду О. Корнійчук, академік і драматург, голова Спілки радянських письменників України. Він прилетів з чергового засідання Ради Миру, з Копенгагена. І в повітрі, і на землі, і на воді у своїй великій громадській і літературній діяльності він завжди на висоті. Літак у нього нової конструкції «Голуб»... Високо на своєму твор чому доробкові сидівши, під'їздить поет А. Малишко. Пильно він «За синє море» поглядає: «Розберемося, мовляв, де друзі, де вороги! Кого бити, кого любити!». Поет-академік Павло Тичина ліру свою несе. Струни в ліри з нового матеріалу: з ніжної сталі, або з сталевої ніжності... Струни ті друзів голублять, а «всіх панів до ’дної ями» заганяють. З «тигровою шкурою» Руставелівського «Витязя» іде Микола Бажан. У руках у нього «Клятва», що «Англійські враження» це ще не все. ще буде дещо для капіталістів і паліїв…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"