Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1951 №01 Сторінка 3

Журнал Перець 1951 №01 Сторінка 3. СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ... На великому подвір’ї заводу ім. Петровського, біля величезної гори залізного лому свистить, скрегоче, здригається невеличкий путьовий кран. Куди їдеш, Явтуше? гукає Іван Федорович Сушан, начальник мартенівського цеху, і у відповідь з крана долітає глухий голос машиніста: Звісно куди: до ваших сталеварів. На них хіба напасешся? Цоцко поспішає, Кулаковський поспішає, Данильченко теж від них не відстає. Вони топлять сталь швидкісним методом, а стогну я та мій путьовий кран. Не путьовий, а непутящий кран... Механізація! Нічого казати!.. Механізація копрового цеху і справді не дуже потужна: два невеликі крани і один екскаватор. Три машини, як дятли, цілу добу клюють величезну гору металолому. Того, що вони накльовують за добу, ледве вистачає одному сталевару-швидкіснику на зміну. Сталевар Федір Павлович Цоцко, впровадивши швидкісні методи роботи, дав торік понад план дві тисячі тонн високоякісної сталі. Змагається з ним швидкісна бригада 10-ої печі. Бригадир Василь Єгорович Кулаковський мріє: Нам би лому та газку вдосталь. Хіба ж так діло пішло б! Газ розподіляє головний інженер заводу т. Філіппов. Розподіляє так економно, що газу для швидкісних топлень завжди невистачає. Металолом постачає начальник копрового цеху т. Плевакін. Це завдяки йому величезна гора металолому народила мишу. Для нормальної роботи мартенів потрібен запас металолому хоча б в 24 тисячі тонн. Копровий цех дав тільки 7 тисяч. Про таку роботу говорять, що вона ламаного гроша не варта. Про діяльність т. Плевакіна цього не скажеш. Його «робота» завдає заводові збитків на десятки тисяч карбованців. Ні, одверто признався начальник мартенівського цеху т. Сушан. Для швидкісної роботи нашому цеху багато чого невистачає. Он у механічному там зовсім інша справа! ТОКАРІ, НА СТАРТ! Поговоріть з Олександром Олексійовичем Синюко-вим, сказали нам у механічному цеху. Швидкісним методом у нас працюють і Скачко, і Білобрагін, і Іванов... Однак, зачинатель цього руху в нашому цеху Олександр Олексійович Синюков. Знатний токар працює на верстаті «ДИП 20 М». На цьому верстаті швидкість різання в 45 метрів на хвилину вважалася рекордною. Олександр Синюков змінив конфігурацію різця і довів швидкість до 500 метрів на хвилину. В 10 разів вище норми! Виходячи з простого розрахунку, ми подумали, що в 10 разів збільшилася і продуктивність праці токаря. Глибока помилка! Ми зрозуміли її після…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"