Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1951 №15 Сторінка 5

Перець 1951 №15 Сторінка 5. поквапливо бачте, така му-треба. Просила відповів Ми- Розучуємо марш фізкультурни- Андрій Шумейко ішов додому поза городами. Звичайно, краще було б піти вулицею, але йому не хотілось зустрічати ся з людьми. Точніше кажучи, не взагалі з людьми, а з одним чоловіком - головою колгоспу Петром Гуменюком. А ще точніше кажучи, Андрій Шумейко нічого проти такої зустрічі не мав би, якби зустрітися, поздоровкатися та й розійтися. Але ж Петро Гуменюк такий чоловік, що любить поговорити. Особливо з тими він любить поговорити, хто не часто на роботу ходить. А такий гріх за Андрієм водився. «О, ті розмови! думав Шумейко. Після них навіть апетит псується. Але нехай лишень він ще раз до мене поткнеться, то вже я знаю, що йому ска зати...» З таким бойовим настроєм почав Шумейко вибиратися з городів, щоб перейти сільську площу і повернути на свою вулицю. Та не встиг він виткнутися з-за рогу клубу, як побачив, що назустріч іде не хто інший, а сам голова колгоспу Петро Гуменюк. Шумейко кисло посміхнувся і подумав: «Таки доведеться поговорити...» Порівнялися, привіталися. З роботи йдете? запитав голова Шумейка. Що робили сьогодні, Андрію Павловичу? Шумейко подивився скоса на голову колгоспу, переступив з ноги на ногу і промовив: Сьогодні, Петре Михайловичу, я на роботі не був... Не були? здивувався Гуменюк. Та й чого ж би то? Та, бачте, така музика трапилась... Уже було й зібрався на роботу йти, а тут, пробачте, занудило мене. Грушу натщесерце з’їв, воно й схопило, хоч помирай... Погана музика, співчутливо сказав Гуменюк. Тільки не знаю, до чого ви дограєтесь? Весною на роботу не ходили і тепер вас у колгоспі не видно. Та ви ж навіть не знаєте де поля вашої бригади. Бо таки й не знаю, охоче погодився Шумейко, сподіваючись, що після цього голова дасть йому спокій. Полів тих багато, хіба їх так і взнаєш? От бачите! промовив Гуменюк. А підете коли-небудь на роботу та й заблудитесь! Може я покажу вам зараз поля вашої бригади? Га? Нехай іншим разом, відповів Шумейко. Тут, зика, що мені поспішати кума обору їй підправити... Постоїть ще кумина обора, а ми швиденько справимось, рішуче сказав Гу-менюк. В цю хвилину на ганок клубу вийшов керівник музгуртка Михайло Конопель-ник. Побачивши його, голова колгоспу задумався на якусь мить, потім його сірі очі лукаво заграли і він гукнув до юнака: Михась! А що там твої хлопці поробляють? Репетиція у нас, хась. ків. - Ото, як добре! Тут, бачиш, така музика: треба показати дядькові Шумейкові дорогу до їхньої бригади, бо він, сердега, і досі не знає. Клич хлопців та й покажемо гуртом. Не встиг Андрій Шумейко зміркувати, до чого веде голова, як його оточили юнаки з музичними струментами. Михась вискочив наперед, махнув рукою і…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"